Перейти до вмісту

Пер Лагерквіст

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пер Фабіан Лагерквіст
Pär Fabian Lagerkvist
Пер Лагерквіст, 1950 рік
Ім'я при народженнішвед. Pär Fabian Lagerkvist
Народився23 травня 1891(1891-05-23)
Векше, Крунуберг, Швеція
Помер11 липня 1974(1974-07-11) (83 роки)
Лідінге, Стокгольм, Швеція
ПохованняLidingö kyrkogårdd[1][2]
ГромадянствоШвеція Швеція
Діяльністьпрозаїк, драматург, поет, есеїст
Сфера роботилітература
Alma materУніверситет Уппсала[3]
Мова творівшведська
ЧленствоШведська академія
Конфесіяатеїзм
У шлюбі зKaren Sørensend[3] і Elaine Lagerkvistd[3]
ДітиBengt Lagerkvistd і Ulf Lagerkvistd
Премії Нобелівська премія з літератури (1951)
CMNS: Пер Лагерквіст у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Пер Лагеркві́ст, також Лаґерквіст (швед. Pär Lagerkvist; 23 травня 1891, Векше, Крунуберг, Швеція — 11 липня 1974, Лідінге, Стокгольм, Швеція) — шведський письменник. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1951 рік.

«За художню силу і абсолютну незалежність суджень письменника, який шукав відповіді на вічні питання, що стоять перед людством».
З обґрунтування Нобелівського комітету

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дитинство і юність

[ред. | ред. код]

Народився він 23 травня 1891 року у місті Векше в провінції Смоланд. У сім'ї начальника місцевої залізничної станції він був молодшим із семи дітей. Відомо, що у батьківському домі висів портрет Мартіна Лютера і було три книги: Біблія, збірник псалмів і книга проповідей.

Лагерквіст був багатостороннім і розвиненим юнаком, що доводять його тяга до письменництва, любов до малювання і наявність музичного слуху.

Дебютом літературної діяльності письменника стала розповідати «Материнська любов», надрукована у місцевій газеті «Смоландс-Постен» 19 листопада 1906 року. Молодому даруванню тоді було лише п'ятнадцять років.

Гімназійні роки

[ред. | ред. код]

У гімназійні роки Лагерквіст захоплювався біологією і знайомився з новою літературою — Августом Стріндбергом і неоромантиками. Під впливом цих занять молода людина перетворюється на радикального соціаліста. Співпрацюючи із соціалістичними журналами та газетами, Лагерквіст випускає бойовий вірш «Ми, сильні», який вийшов на сторінках молодіжного соціал-демократичного часопису «Фрам» у 1910 році. Вірші і новели цього періоду оспівують героїзм і світле майбутнє, але, по суті, вважаються несамостійними, з абстрактними образами.

Завдяки допомозі старшого брата Гуннара, шкільного вчителя, і всієї родини в цілому, Пер продовжував свою освіту в Уппсалі, куди він у 1911 році вирушив вивчати історію літератури і мистецтва. Сім'я молодого письменника, яка не могла похвалитися зайвим достатком, продовжувала допомагати йому протягом багатьох років.

Експериментальна повість «Люди» побачила світ у 1912 році. Це була перша книга Лагерквіста, що оповідає про демонічного героя, одержимого злом. За їдким зауваженням критика Е. Хедена, книга «у більшій своїй частині — але, на жаль, не цілком — складається з тире».[5] У подальшій творчості письменник ніколи не повертався до своїх ранніх творів, таких, як «Дві казки про життя» (1913), книга віршів і ліричної прози «Мотиви» (1914) і збірка новел «Залізо і люди» (1915).

Рання творчість

[ред. | ред. код]

Під час подорожі до Парижа, яку Лагерквіст здійснив навесні 1913 року, він знайомиться з групою художників із Скандинавії і звертає увагу на сучасний французький живопис. Сильний вплив справив на письменника кубізм з властивими цьому напряму інтелектуалізмом, естетичною метою, відмовою від наслідування дійсності. Восени того ж року виходить естетичний маніфест «Мистецтво словесне і мистецтво образотворче», який оповідає про шляхи розвитку літератури і живопису. У ньому Лагерквіст виступає проти розважальної літератури, протиставляючи їй сучасне мистецтво, яке побудоване на простих і стійких елементах. До цього мистецтва, на думку Лагерквіста, належить у першу чергу кубізм, а в літературі — архаїчні форми поезії з їх простою, але виразною мовою: Біблія, ісландський епос, пам'ятки стародавнього Сходу і т. д.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Människor (Люди), 1912 (новела)
  • Ordkonst och bildkonst (Література й мистецтво), 1913 (есе)
  • Två sagor om livet (Дві казки про життя), 1913 (оповідання)
  • Motiv (Мотив), 1914 (поезії)
  • Järn och människor (Сталь і люди), 1915 (оповідання)
  • Ångest (Тривога), 1916 (поезії)
  • Sista människan (Остання людина), 1917 (драма)
  • Modern Teater (Сучасний театр), 1918 (драма, есе)
  • Kaos (Хаос), 1919 (драма)
  • Himlens hemlighet (Таємниця неба), 1919 (драма)
  • Det eviga leendet (Посмішка вічності), 1920 (оповідання)
  • Den lyckliges väg (Щаслива дорога), 1921 (поезії)
  • Den osynlige (Невидимки), 1923 (драма)
  • Onda sagor (Жорстокі казки), 1924 (оповідання)
  • Gäst hos verkligheten (Вигнання на землі), 1925 (роман)
  • Hjärtats sånger (Пісні серця), 1926 (поезії)
  • Det besegrade livet (Тріумф над життям), 1927 (роман)
  • Han som fick leva om sitt liv (Людина, що жила своїм життям), 1928 (драма)
  • Kämpande ande (Войовничий дух), 1930 (оповідання)
  • Bröllopsfesten (Весілля), 1930 (оповідання)
  • Guds lille handelsresande (Маленький торговець Бога), 1930 (оповідання)
  • Själarnas maskerad (Замасковані душі), 1930 (оповідання)
  • Uppbrottet (Розставання), 1930 (оповідання)
  • Vid lägereld (Біля багаття), 1932 (поезії)
  • Konungen (Король), 1932 (драма)
  • Bödeln (Кат), 1933 (роман)
  • Den knutna näven (Стиснутий кулак), 1934 (оповідання)
  • Stridsland (Країна битв), 1934 (оповідання)
  • Evighetsland (Земля вічності), 1934 (оповідання)
  • Undret i Delphi (Диво в Дельфах), 1934 (оповідання)
  • Hellensk morgondröm (Грецький ранковий сон), 1934 (оповідання)
  • I den tiden (У цей час), 1935 (оповідання)
  • Människan utan själ (Людина без душі), 1936 (драма)
  • Genius (Геній), 1937 (поезії)
  • Seger i mörker (Перемога в темряві), 1939 (драма)
  • Den befriade människan (Звільнена людина), 1939 (оповідання)
  • Sång och strid (Пісня й конфлікт), 1940 (поезії)
  • Dikter (Поезія), 1941 (поезії)
  • Midsommardröm i fattighuset (Сон про ніч на заводі), 1941 (поезії)
  • Hemmet och stjärnan (Домівка й зірки), 1942 (поезії)
  • Dvärgen (Карлик), 1944 (роман)
  • De vises sten (Філософський камінь), 1947 (драма)
  • Låt människan leva (Дайте людині жити), 1949 (драма)
  • Prosa, (Проза) 1949 (оповідання)
  • Prosastycken ur Ångest (Прозовий твір про тривогу); 1949 (оповідання)
  • Den fordringsfulla gästen (Вимогливий гість), 1949 (оповідання)
  • Det eviga leendet (Посмішка вічності), 1949 (оповідання)
  • Morgonen (Ранок), 1949 (оповідання)
  • Onda Sagor (Онда Сагор), 1949 (оповідання)
  • Barabbas (Варавва), 1950 (роман)
  • Aftonland, (Вечірня країна) 1953 (поезії)
  • Sibyllan (Сивілла), 1956 (роман)
  • Ahasverus död (Смерть Агасфера), 1961 (роман)
  • Pilgrim på havet (Пілігрим моря), 1962 (роман)
  • Det heliga landet, (Свята земля) 1964 (роман)
  • Mariamne (Маріамна), 1967 (роман)
  • Den svåra resan (Хроніка одного кохання), 1985 (роман)

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ PÄR FABIAN LAGERKVIST — FinnGraven.se.
  2. ↑ Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б в Svenskt biografiskt lexikon — 1917.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Цит. за: Мацевич. А. Міф про людину Пера Лагерквіста // Пер Лагерквіст твори т.1 Харків., 1997. — С. 7.
  6. ↑ Лаґерквіст П. Варавва (2011)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Лаґерквіст Пер Фабіан // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 7. — ISBN 966-692-744-6.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Пер Лагерквіст
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пер Лагерквіст
Попередник:
Вернер фон Гейденстам 		Шведська академія,
Крісло № 8
1940—1974 		Наступник:
Естен Шестранд


Письменник Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пер_Лагерквіст&oldid=43347545