Ларс Алін

Ларс Алін
швед. Lars Ahlin
Народився	4 квітня 1915(1915-04-04)[…] Сундсвалль, Вестерноррланд, Швеція
Помер	11 березня 1997(1997-03-11) (81 рік) Стокгольм, Швеція
Громадянство	Швеція
Діяльність	прозаїк
Мова творів	шведська
Роки активності	1943–1996
У шлюбі з	Gunnel Ahlind
Діти	Per Ahlind
Нагороди	Літературна премія Сельми Лаґерлеф (1988) премія Доблоуґа (1963) почесний доктор премія «Аніара» (1983) Головна премія Дев'яти (1960) Östersunds-Postens litterature priced (1958) премія Сіґне Екблад-Ельд (1970) Скандинавська премія Шведської академії (1995) премія Челльґрена (1982) Почесний доктор Університету Умеоd August Prized (1990)
Ларс Алін у Вікісховищі

Ларс Алін (швед. Lars Ahlin; 4 квітня 1915, Сундсвалль, Швеція — 10 березня 1997, Швеція) — шведський письменник-прозаїк, лауреат численних премій та нагород.

Життєпис

Ларс Алін народився у бідняцькому районі Сундсвалля і був наймолодшим серед семи братів та сестер. У віці трьох років Ларс з сім'єю переїхав до Стокгольма, де мати залишила родину заради відносин з іншим чоловіком. На новому місці діти мали піклуватися про себе самостійно через те, що батько Густаф Алін працював барабанщиком і тривалий перебував далеко від дому. Коли хлопчику було сім років, батько одружився з матір'ю-одиначкою Тіною Якубссон, що також мала двох синів та жила у Сундсваллі. Ларс ненадовго повернувся до рідного міста, проте невдовзі знову відбув до столиці.

Ларс Алін залишив школу у віці 13 років, здобувши лише початкову освіту, через потребу працювати заради сім'ї. З 1933 по 1935 рік Ларс навчався в училищі. У 1943 році він дебютував як письменник із твором Tåbb med manifestet. Стилістично різноманітні романи Аліна зробили його одним з найпопулярніших авторів післявоєнної шведської прози. У його творах вміло поєднувався пафос та гострий народний гумор, критики часто порівнювали Аліна з Федором Достоєвським та Томасом Манном.

У 1944 році Ларс отримав престижну літературну премію газети «Свенска даґбладет», а два роки потому одружився з Гуннель Алін, шведською письменницею, у співавторстві з якою він написав не одну книгу. У 1969 році Ларс отримав звання почесного професора університету в Умео. Серед інших заслуг та нагород варто відзначити отримання Скандинавської премії Шведської академії у 1995.

Бібліографія

• Tåbb med manifestet (1943)
• Inga ögon väntar mig (1944)
• Min död är min (1945)
• Storm kring Ahlin (1945, літературні дискусії)
• Om (1946)
• Jungfrun i det gröna (1947)
• Fångnas glädje (1947, новели)
• Egen spis (1948)
• Lekpaus (1948)
• Eld av eld (1949)
• Huset har ingen filial (1949)
• Ung man med manifest (1951)
• Fromma mord (1952)
• Kanelbiten (1953)
• Stora glömskan (1954)
• Kvinna, kvinna (1955)
• Natt i marknadstältet (1957)
• Gilla gång (1958)
• Nattens ögonsten (1958, ілюстровано Гоканом Бондсом)
• Bark och löv (1961)
• Hannibal Segraren (1982, разом з Гуннель Алін)
• Tal på Övralid 1983, (1983)
• Sjätte munnen (1985)
• Vaktpojkens eld (1986, новели)
• Din livsfrukt (1987)
• 4 pjäser (1990)
• De sotarna! De sotarna! (1990)
• Det florentinska vildsvinet (1991)
• Estetiska Essayer (1994)
• Sjung för de dömda! (1995)
• Breviarium (1996, ессе)
• Landsatt per fallskärm (2002)
• Som guld i glöd (2007)

Нагороди

У списку перераховано лише деякі з нагород письменника.

• Літературна премія газети «Свенска даґбладет» (1944)
• Літературна премія журналу Vi (1954)
• Премія Доблоуґа (1963)
• Премія Сіґне Екблад-Ельд (1970)
• Премія Челльґрена (1982)
• Премія «Аніара» (1983)
• Літературна премія Сельми Лагерлеф (1988)
• Премія Августа (1990)
• Премія Ґерарда Бонніра (1991)
• Скандинавська премія Шведської академії (1995)

Посилання

• Профіль письменника (швед.) . «Albert Bonniers Förlag». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
• Бібліографія письменника (англ.) . «Libris». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
• Спільнота Ларса Аліна (швед.) . Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
• Профіль письменника (швед.) . «Länsbiblioteket Västernorrland». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 2 березня 2013.