Пам’яті В. Є. Бучневича

Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації Полтавський краєзнавчий музей Центр охорони та досліджень пам'яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації ПАМ’ЯТІ В.Є.БУЧНЕВИЧА З&оржиїс ж/хукіо&ілх. П о л тав а " А р х е о л о г ія " 199В УДК 9.47 (477) ББК 63.3 (4 Укр.— 4Пол.) 5 П 15 П 15 Пам’яті В.Є.Бучневича: Збірник наукових статей / Редкол. Білоус Г.П., Мокляк В.О., Супрун Т.Ю — Полтава: ВЦ "Археологія”, 1998 — 64 с. Збірник присвячено 70-річчю від дня смерті відомого історнка-краєзнавця В.Є.Бучневича. В представлених до уваги читача статтях розглядаються рпноманггга аспекти творчості історика, вперше подаються докладні біографічні відомості цю дослідника, визначається його роль і місце в історіографії мЛолгави та Полтавщини. Для істориків, краєзнавців, втевдачів вузів, шкіл широкого загалу шанувальників історії України та Полтавщини Редколегія Білоус Г.ГІ, Мокляк В.О., Супрун Т.Ю. Відповідальна за випуск Білоус Г.П. При перестукові т а і н ш о м у використанні матеріалів тбірннка посилання н а джерело обон’ялюве. Відповідальність а правитьнісп, наведених факті» чи цитування несуть автори пубіпкацш. ISBN 966-95374-3-6 © 1(шпавськкй фиі інначий мучей, 1998. С Оригінал-макеї ВЦ 'Археологія’’ ЦОДПА, !998. 1 з ВІД редколегії. Василь Євстафійович Бучневич останній з відомих істориків Полтави і Полтавщини кінця XIX - початку XX століть. Микола Арандаренко, Павло Бодянський, Іван Павловський, Лев Падалка, Василь Бучневич - ці імена сьогодні відомі кожному, хто в тій чи іншій мірі займається історією полтавського краю. Праці, створені ними, і зараз користуються популяр­ ністю, є цінним джерелом інформації для сучасних дослідників. Сімдесят років тому, непомітно відійшов у вічність останнії“' з названих дослідників Василь Євстафієвич Бучневич і лише одне ввдачш чом стило невелике повідомлення про його смерть1 Разом з ним вілтчла у минуле і стара школа полтавських істориків, останнім представником якої він був. В Є.Бучневич не був професійним істориком, не мав не тр що фахової, але і закінченої гімназичної освіти. Він був дослідником за покликом серця. Народився 10 липня 1860 р. в колишньому Ямпільському повіті Кам’янець-Подільської губернії, в родині офіцера В п'ятирічному віці, ра­ зом з батьками, переїхав до Полтави, з якою потім буде пов'язана його дос­ лідницька діяльність Освіту здобував в Полтавській гімназії та з невідо­ мих нам причин курс так і не закінчив. Пізніше, з 19 серпня 1881 р , все йо­ го життя було пов'язане з працею в судових установ 2-х міст: Ромен та Полтави2. Літературною діяльністю розпочав займатися досить рано, як сам свідчить, з 1879 р.\ На жаль, цієї першої пулікації нами поки що не вияв­ лено. Основний масив його статей опубліковано в полтавських часописах "Полтавские губернские ведомости", "Полтавский вестник", "Полтавские епархиальные ведомости", інколи публікувався і в таких виданнях як "Ис­ 4 торический вестник", "Пчелка", "Журнал для всех11, "Одесские новости", "Луч", "Родной край", "Русский паломник", був одним із авторів відомого журналу "Киевская старина", членом Полтавської вченої архівної комісії. Основна тематика - місцева історія, краєзнавство Ряд праць присвячено історичному минулому таких міст і містечок як Ромни, Кременчук, Глинськ, Костянтинів, села Жуки, та іншим. Однак основною темою праць В Бучневича були Полтава та Полтавська баталія - публікації на цю тему зайниють значну частину його творчого доробку. Ряд публікацій прис­ вячено церковній історії - це статті, що стосуються минулого Успенського собору, Спаськсї, Преображенської та Воскресенськоі церков у мПолтаві та Полтавського Хресговаздвиженського монастиря. Основне ж місце серед його творчого доробку зайняли "Записки о Полтаве и ее памятниках", які втримали два видання і до сьогодні є джерелом для вивчення історії міста. Все ж як уже зазначалося вище, ВБучневич не був професійним іс­ ториком, він був просто закоханий у історію свого краю. Все це наклало свій відбиток на його творчість. Праід дослідника носили здебільшого компілятивний характер, що визнавав і сам автор. Але це не зменшує їх цінність. В Бучневич при найменшій нагоді вводив до тексту ті матеріали, яю власне були виявлені ним самим, зібрані чи то в місцевих архівах, чи записані серея людей. Саме це, а також те, що більшість цих матеріалів на сьогодні втрачена безповоротно чи вже малодоступна сучасному дослід­ нику і становить головну цінність в його роботах Василь Бучневич був сином свого часу, що також суттєво вплинуло на його творчість. Вихований у сім'ї офіцера, в проросійському середовищі, звичайно, в першу чергу, він писав про ті події, що тоді вважалися офіцій­ ною історіографією за найважливіші. Саме звідси іде оспівування Полтав­ ська баталії, Петра І та приниження ролі гетьмана І.Мазепи, оцінка його як зрадника. Треба взяти тут до уваги іще один аспект - перебуваючи все життя на службі по відомству міністерства внутрішніх справ, не маючи ніякого прибутку окрім мізерного "жалованья", якого ледь вистачало на прожиття його родині, в якій було троє синів, то чи міг він ризикувати втратити цей єдиний заробіток? і 5 Література: 1 Бучневич Василь Осг<шович [Некролог].//Загшски Полтавського Наукового при Всеукр. Академії Наук Товарисгва.Вип.П.-Полгава,1928^арк.ХУ. 2. Бучіевич Василин ЕвстафьевичУ/Пааловскии И.ФКраткий биографический сло­ варь ученых и писателей Полтавской губернии с половины ХУШ века -Полтава. 1912.< 26 3. Інститут Рукописів Центральної нау кове» бібліотеки їм В.І.Вериалського Акаде­ мії Наук Украши.-ф.54().,од.тб. Ш-3220 6 € Василь ЛОБУРЕЦЬ. ВКЛАД В .О .БУЧНЕВИЧА В ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ПОЛТАВИ. На одному із великих зібрань істариків-краєзнавців країни в 1987 році у Полтаві було висловлено побажання, щоб у кожному місті і селі, вироб­ ничому колективі і навчальному закладі було створено цех чи бодай куто­ чок пам'яті. У цьому напрямку зроблено вже чимало. Діють державні і відомчі ар­ хіви, державні і громадські музеї, численні книгозбірні В цілому для всіх бажаючих створено умови для грунтовного ознайомлення з історичним минулим, із життям і діяльністю наших пращурів. Проте є й невирішені проблеми. Серед них чи не найгостріша - це відсутність у Полтави, яка є центром культури і духовності України, своєї справді наукової опубліко­ ваної історії Сьогодні, коли громадськість Полтави вшановує пам'ять Василя Оста­ повича Бучневича, на цьому слід наголосити особливо. Адже В О Бучневич належить до числа тих наших попередників, які внесли помітний вклад у дослідження історії краю Його неординарна постать стоїть поряд з такими істориками Полтавщини, як ПІ Бодянський, І.Ф.Павловський, Л.В.Падалка, М.Г Астряб, В О.Пархоменко та інші. В О.Бучневич, як історик, архівіст і краєзнавець, пройшов чудову ба­ . гаторічну школу Полтавської Вченої Архі вної Комісії, пізніше належав до Українського наукового товариства дослідування й охорони пам'яток ста­ ровини на Полтавщині, брав активну участь в роботі Полтавського науко­ вого товариства при Всеукраїнській Академії Наук і увесь час досліджував історію краю. Він опублікував близько 90 наукових праць. 7 Найзначнішою працею В.О.Бучневича з історії Полтави є, безумовно, його твір "Записки о Полтаве и ее памятниках" (Изд 2-е,-Пошава,1902 449с ). Та це, власне, не стільки історія Полтави в сучасному розумінні сло­ ва, скільки збірник статей та деяких документів і матеріалів з історії міста від першої літописної згадки про нього до кінця XIX століття. Багато сторінок книги відведено стародавній та середньовічній історії міста Полтави. Тут, зокрема, знаходимо матеріали з історії Полтави пері­ оду Козацької Держави, відомості про Полтаву як полкове місто та її пол­ ковників, про становлення міста як центру губернії та губернаторів, про розбудову міста за новіших часів. У книзі є конкретні дані про відвідини Полтави імператорами Росії та іншими історичними особами. Найповніше у книзі, і це цілком зрозуміло, розглянуто історію Полтав­ ської битви. Читач має змогу ознайомитися не лише з конкретним описом тогочасних воєнних подій, а й дізнається про втрати з обок сторін. У "До-, датках" є окремі оригінальні документи з історії Полтавської битви та пе­ релік джерел, на основі яких охарактеризовано хід бойових операцій Окремий розділ книги В.О.Бучневича відведено опису пам'ятників Полтави, церков та монастирів, навчальних закладів, театрів, підземних ходів тощо У книзі є біографічні дані про знатних полтавців. Переважна більшість матеріалів книги В .О.Бучневича написана в дусі тодішньої офіційної імперської методології і державної політики. Але для дослідника вирішального значення це не має. Головне для нього - це кон­ кретні і часто неповторні історичні акти. З часу виходу "Записок о Полтаве и ее памятниках" пройшло вже май­ же 100 років. Книга в повному розумінні слова стала бібліографічною рід­ кістю. Проте сучасний дослідник історії Полтави може познайомитися з нею в головних книгозбірнях міста і, зокрема, в бібліотеці Полтавського педінституту Цією можливістю уже скористалися автори нещодавно під­ готовленої до Друку книги "Полтава (історичний нарис)". Напередодні відзначення 825-річчя з часу перша літописної згадки про Полтаву висловимо сподівання членів Полтавського наукового това­ риства, краєзнавців та всієї громадськості міста про те, що підготовлений до друку нарис з історії Полтави, нарешті, побачить світ І це буде своєрі­ дним пам'ятником усім дослідникам історії міста і, зокрема, такому под­ вижнику краєзнавчої справи, яким був Василь Остапович Бучневич 8 € Ганни БІЛОУС ПРАЦІ В .Є .БУЧНЕВИЧА, ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ м.ПОЛТАВИ. Сьогодні, коли Полтавщина готується до відзначення 825-ліття пер­ шої літописна згадки про місто Полтаву, виникла широка зацікавленість громадськості його історією. Звертаючись до цієї теми, не можна не згада­ ти праць Миколи Арандаренка, Павла Бодянського, Івана Павловеького та Василя Бучневича, що і сьогодні завдяки багатому фактичному матеріалу, та великій кількості не збережених до нашого часу джерел, наведених у них, не втратили свого значення У творчості Василя Євстафієвича Бучневича, пам'ять якого ми сьогод­ ні вшановуємо, тема Полтави, її історії, зайняла чи не основне місце. Серед великої кількості його публікацій близько сорока з них присвячено Пол­ таві Саме вони, в подальшому, склали основу книги "Записки о Полтаве и ее памятниках" Всі иі роботи, в яких висвітлюються певні історичні по­ дії, розповідають про пам'ятники чи особи, імена яких нерозривно пов'яза­ ні з Полтавою. В.Є Бучневич не був професійним істориком, а скоріше популяриза­ тором, краєзнавцем Тому, говорячи, в основному, про компілятивний ха­ рактер праць дослідника, що відзначалося ще за його життя1і що визнавав і сам автор2, ми все ж вдячні йому за те, що створюючи основну свою пра­ цю "Записки о Полтаве и ее памятниках", він записав і зберіг для насту­ пних дослідників багато цікавих відомостей, чи текстів втрачених на сьо­ 9 годні документів Відомості та документи, які наводить автор, стосуються різних епох, подій і часів їх можна розділити на кілька груп: свідчення, що стосуються найдавніших сгарожигностей міста - археологічних пам’яток, документи, в яких висвітлюється історія Полтави ХУШ-ХІХ століть, джерела, що сто­ суються відомих історичних пам'яток та осіб. Окремо можна видалити біб­ ліографічні відомості. Стосовно першси групи - це свідчення про полтавську' фортецю XVIIХУШ століть вибрані з праць М.С Арандаренка та ГДанилевського1, зо­ крема про полтавські підземелля4. Стосовно останніх, автор наводить ори­ гінальні відомості про місця провалів підземних галерей, входи до них, їх будову, зокрема наводить свідчення І.АЗарецького, який обстежував ряд підземель.'. . Та чи не найбільша група матеріалів, шрїх наводить автор, стосується Пол­ тавського бою Це - указ ГІегра І від 22 липня ]709 р про виготовлення ордена Іуди; листи ПетраІдоВВ.Дрлгорукого(8,13,14,19,23 червня 1709 р.), гетьмана [.Скоропадського (8 червня 1709 р.), О.ОКурбагова (8 липня 1709 р.); Пункти по яким необхідно поступати генерал-майору Волконському гри Перевалочні; "Обстоятельная реляция о счастливой главной баталии меж войск его идрсшго величества и королевского величества свейсхого, учинившейся неподалеку от Полтавы, сего июня в 27 день 1709 году", "Роспись, что во время счастливой нам баталии при Полтаве, июня 27 дня, взято в полей от войск короля сдейского, також и сколько чего получено, елико возмогли в два первые дни о том ве­ домость получить", та інш6 Кілька документів стосуються історії Слов'янської семінарії в м.Полтаві Це - "Ордер о первоначальном основании училища в Полтаве" (1778 р.); "Мнение полтавского протопопа Иоакима Яновского о лучшем устройстве в Полтаве училища" та указ консисторії в "Духовное Полтавское правление о пожертвовании Императрицею Екатериною Великою 2000 рублей, в ко­ тором училище Полтавское именуется семинариею"(1779 р.) Інформативними е відомості і про полтавські церкви та їх майно Незва­ жаючи на те, що багато з них взяті з публікацій в "Полтавских Епархиальных 10 ведомостях", автор наводить ряд цікавих історичних свідчень про пожертви до храмів міста, їх майно, публікує ряд вкладних записів, таких як запис на Євангелії московського друку 1766 р. з Миколаївської церкви в котрому говориться, що "1769 г. декабря 16 дня, сие евангелие прислано в церковь святителя Христова Николая куреня Ирклеевского Симеоном Поецымейком"*, який свідчить про зв'язки міста з козаками Запорозької Січі Значно розширивши друге видання книги, в т.ч. і за рахунок включен­ ня до неї рсоділу "Биографические очерки уроженцев пПолтавы и умер­ ших в ней, известных своею государственною и литературною деятельнос­ тью"9, В Бучневич наводить не лише біографічні дані про них, частина яких, як наприклад про Павла Ілліча Волинського10, є чи не єдиним джерелом ін­ формації, а і наводить в ряді випадків тексти архівних документів, які сто­ суються життя і діяльності певної особи (Петро Іванович Богданович), дає перепік їх творів. Одним із цікавих розділів є бібліографія. Пишучи історію міста, автор виправляючи помилки першого видання, ретельно занотовує та вводить як в примітки, так і в основний текст відомості про всі відомі йому публікації стосовно описуваних ними пам'яток, подій, чи історичних осіб, а до розді­ лу "Война со шведами и 1700-1709 г . Полтавская битва" дає окремий пе­ релік публікацій на цю тему11. Таким чином, відзначаючи компілятивність праць автора, ми все ж можемо зробити висновок, що вони є не лише інформативним джерелом для ознайомлення з історією міста Полтави, а в певній мірі можуть слугувати відправною точкою для ряду нових досліджень Література; 1. Матчежо И. Рец на кн В.Е.Бучненич Записки о Полтаве иее памятниках.По.тгава 1882 г, // Киевская старина. -1883 -т.VI.-май-Библиография.<.161-163, 2. Бучневич В.Е. Записки о Полтаве и ее памятниках -По.тгава:Тилогр И А Дохмани. 1882.-с. 13: Тежсаме.-2-е вил-Полтава Типогр Губєрнск Правлення.1902.-е.X 11 З Бучневич RE. Записки о Полтаве и ее памятниках -Иад 2-е испр и доп. С планом Полтавской битвы и достопримечательностями г Полтавы -ПолганаТипо-Литогр Гу­ бернски Правления. 1902-с. 16-23. 4. Там само.-с.279-285. 5. Тамсамо.-с.281-282. 6. Там само.-с.111-129,151 7. Там само.-с.272-279. 8. Там само,-С.247, 9. Там само.-с.324-373, 10. Там само-с.333-336. 11. Там само.-с. 153-157. 12 £ Ірина Кулатова, Олександр Супруненко В .Є .БУЧНЕВИЧ І АРХЕОЛОГІЯ Василь Євстафійович Бучневич (1859-1928) був людиною, палію за­ коханою в історію. Дослідник за покликанням, краєзнавець за обставина­ ми життя, він передовсім у своїй дослідницькій діяльності спирався на пос­ тулат порайонового дослідження місцевої істерії1, хоча й був представни­ ком типово офіційна, імперської за своєю суттю, історіографії На цій сгезі В Є Бучневич обрав собі за напрямок вивчення суто краєзнавчу тематику, тому в умовах панування великодержавницьких ідеологічних штампів дослідник всеж залишився більш об’єктивним щодо розуміння місцевих подій, пам’яток, сприйняття місця і ролі окремих особистостей в історії Полтавщини. Як історик Полтави В Є.Бучневич не міг обійти наявних на той час ар­ хеологічних джерел, таким чином виступаючи на краєзнавчому терені пос­ лідовником київської історико-археалогічної школи професора В.Б Ан­ тоновича, кращі дослідники яка вважали що археологія є одним з найваж­ ливіших джерел для пізнання культурного минулого країни2. Як член Пол­ тавської вченої архівна комісії3 В.Є Бучневич мав змогу знайомитися зі здобутками досліджень колег у цьому громадському об’єднанні істориків, архівістів, археологів та краєзнавців4, тому у свах роботах часто звертався до питань археології, залишивши певний слід в історії вивчення сгарожигностей Поворскля' Досить скромні наслідки археологічних студій В.Є.Бучневича все ж мають важливе значення у вивченні археологічних пам’яток території та 13 околиць Полтави, таким чином позначаючи цю багатогранну у творчих зацікавленнях особистість як своєрідного літописця, збирача окремих фактів про пам’ятки найдавнішого минулого нашого міста. Так, В Є.Бучневич заклав підвалини археолого-історичного вивчення топографії Полтави6, навівши чи не найдегальніший на кінець XIX ст опис території міста. За його уявленнями, територія Поворскля у третій чверті 1 тис. н.е вже була заселена слов’янськими племенами — сіверянами (він називає їх «суличами»), які прийшли на береги порубіжно» зі степом ріки з узбережжя Дунаю7. Дослідник коротко позначає й збройні сутички останніх з хозарами, печенігами, давньоруського населення — з половцями, разом з тим зали­ шається впевненим щодо Існування слов’яно-руського поселення ЛтавиПолтави, починаючи з Х-ХІ ст. Для підтвердження цього він залучає до аналізу літописну згадку про бойові дії новгородці верського князя Ігоря Святославича під 1173 роком (прала, без відсутніх тоді хронологічних коректив до тексту літопису, — 1174 рік), де згадується Лтава*, і вважає, що історична доля цього поселення на початку ХШ століття обірвалася у зв’язку з монголо-татарським нашестям В .Є.Бучневич вважав також, що відродження життя на Полтавському поселенні відбулося близько 1430 року (у наборі монографії помилково подається дата «1530 рік»)10, коли городище разом з містечком Глинськ на Роменщині було надане у володіння татарському мурзі Лексаді Мансурксановичу — родоначальнику династії князів Глинських і предку майбут­ ньої московської цариці й матері Івана IV Грозного — Олени Глинської1!. Досить важливими для археологічного вивчення території міста є на­ ведені В.Є Бучневичем дані про місцерозташування оборонних об’єктів Полтавської фортеці Х\П-Х\ТП ст, руйнування решток укріплень при пе­ реплануванні міста у 1817 р за генерал-губернатора О .БКураю на, опис найголовніших споруд Полтави XVIII ст.!2 У газетних статтях та окремому розділі монографії1’ В.Є.Бучневич зберіг відомості про археологічні дослідження на території та в околицях Полтави свого колеги і члена Полтавської вченої архівної комісії І.А.Зарецького (1857-1936) кінця 1880-х — початку 1890-х рр., які вже були предметом окремого аналізу'4. В короткому викладі ці факти досить 14 суттєво доповнюють відомості про археологічну «частину» історії міста та пам’ятки його округи. 1. В Є Бучневичем відзначені знахідки кісток викопних тварин в яру біля міського парку (сучасний парк Перемоги) і зуба мамута «на подвір’ї Орлова на Новому Базарі»15. 2. Виявлені окремі давньоруські предмети, в т.ч. кераміка й Шиферні прясла на Миколаї вській гірці на території форштадту колишнього полко­ вого міста. 3. Зафіксовані відомості про знахідку двох поховань-трупопокладень зі складу некрополя пізньороменського поселення на подвір’ї будинку Чо­ ботарьова біля старого корпусу Полтавського губернського земства, одне з яких здійснене за салтівським поховальним обрядом, інше — жіноче — типово роменським, зі супроводжуючим інвентарем17. Датування цих ком­ плексів позначається автором як «не пізніше ХП сг», або Х-ХІ сг.ш 4. Поряд зі Спаською церквою В.Є.Бучневич зазначає знахідку випад­ ково виявленої мідної візантійської монети імператора V сг. н е. Гонорія19, зразки платіжних засобів якого трапляються досить рідко на території Лі­ вобережжя України20. 5. Досить детально В.Є.Бучневич описав усі відомі йому факти обсте­ жень полтавських підземель, які склали цікаву й у цілому самостійну роз­ відку про походження, функціональне призначення та використання цих споруд21. Автор надав доволі вагомі підтвердження датування останніх ХУП-ХМП ст. і пов’язав їх існування та використання з фінальною добою пізнього українського середньовіччя22. Отже, член Полтавської вченої архівної комісії, краєзнавець В.Є.Буч­ невич виявився гідним репрезентантом полтавського краєзнавства кінця XIX - початку XX сг. Своєю дослідницькою та популяризаторською діяль­ ністю він стимулював археологічне вивчення території міста, публікував окремі факти про знахідки сі арожитностей та результати пошукових ро­ біт чим залишив за собою вагоме місце в історії археологічного вивчення пам’яток регіональної річкової системи Нижньої Ворскли, насамперед міста Полтави. 15 Література 1. Курінний Петра Історія археологічного знання про Україну — Мюнхен: вид. УВУ, 1970 — С.43. ' ' 2. Там само. — С.43. 3. Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтав­ ской губернии с половины X VIII века — Полтава: ГТУАК, 1912. — С 144.145 4. «Труды Полтавской Ученой Архивной комиссии». (1905-1917): Библиографичес­ кий указаге^ Сост. Супруненко AJS.— Полтава, 1991.— С.3-15. 5. Кулатова LML, Супрунснко О.Б. Археологія в діяльності Полтавської вченої ар­ хівної комісії // Археологія. — K., 1995. — № 2. — С. 122. 6. Бучневич BJL Записки о Полтаве и ее памятниках. — Изд. 2-е, испр. и доп. — Полтава, 1902.— С.5-24. 7. Там само. — С.7. 8. Там само. 9. Там само. 10. Там само. — С.7-8, 11. Там само. — С. 16-17,20-23. 12. Там само. — С. 17-20. 13. Там само. — С. 18-20. 14. Там само. — С.279-285; Бучневич В. Полтавские подземелья (мины) //111 Б. — Полтава, 1891. — №№ 54, 55 и 73 — С.2. Теж саме [зі скороченнями): Исторический вестник — СПб., 1891. — T.LXII. — Окт. — Смесь. — С.281-284: Киевлянин. — К, 1893. — Ха 272. — С.З. 15. Кулатова LM, Супруненко О.Б. Археологічні дослідження 1.А.Зарецького в Полтаві // Охорона та дослідження пам’яток археології Полтавщини: Третій обл наукпракг, оемінар/ТД. — Полтава, 1990. — С.41-47. — Рис. 2. 16. Бучневич В. Полтавские подземелья (мины) //111 В. — Полтава, 1891. — № 55. — С.2 ' 17. Кулатова LM, Супруненко О.Б. Археологічні дослідження І.АЗарецького в Полтаві. — С.43. 18. Там само. — С 44: Рудинський М. Археологічні збірки Полтавського музею // Збірник присвячений 35-річчю Музею. — Полтава: Г1ДМ 1928. — Т. 1. — С. 57. — Табл. vm , 34. 19. Бучневич R. Полтавские подземелья (мины). — С.2. 20 Кропоткин В.В. Клады византийских монет на территории СССР // САИ. — М.: Наука, 1962. — Выл! Е 44. — С.9-10. ' 21. Бучневич В.Е. Записки... — С.279-285; передрук: Археологічний літопис Лівобережної України. — Полтава, 1998. — № 1/2. — Розділ «Джерела». 22. Там само. — С.283, 285. 16 © ПащюРОТЛЧ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА ДЕЩИЦЯ В СПАДЩИНІ В .Є .БУЧНЕВИЧА Коло зацікавлень історика і краєзнавця кінця ХЕХ - поч. XX с т а т т я Василя Євстафійоеича Бучневича обмежувалося переважно територією Полтавської губернії А якщо точніше, то ці зацікавлення тулилися належ­ но до Полтавської битви 1709 р. та пов'язаних з нею реалій пізнішого часу. Крім того, окремі свої нариси дослідник присвятив історії міст і сіл Пол­ тавщини, серед яких - Кременчук, Ромни, Гадяч, Опішня, Глинське, Решетилівка, Диканька та ін. Писав також про полтавські і роменські церкви та монастирі (зокрема Хресговоздвиженський у Полтаві), про пам'ятники і пам'ятки минувшини, знову ж таки, віддаючи перевагу тим, що постали в зв'язку з полтавським побоїщем, яке автор в силу тодішньої' проімперської традиції називає то "знаменитим", то "славним", щедро підкріплюючи ці визначення цитуванням вірнопідданських віршів. Досить точну оцінку дав ВБучневичу полтавський літератор Дмитро Іваненко, назвавши його "ві­ домим дослідником місцевої старовини"1 Свої дослідження ідеї "старовини" Василь Бучневич друкував пере­ важно в "І Іолтавких губернских ведомостях", "Полтавском вестнике", "Полтавских епархиальных ведомостях", в "Трудах ПУАК". Відомий він був і як співавтор "Киевской старины" ще з середини 1880-х років; з'являв­ ся іноді і в "Историческом вестнике", "Русском паломнике", "Киевлянине" Перше солідне видання "Записок о Полтаве и ее памятниках", видане Бучневичем 1882 року, через 20 років було ним виправлене і значно пошире- 17 не У другому виданні (1902 року) автор використав багато з того, що пуб­ лікував у періодичній пресі Попри недоліки, яы деким критикувалися, "Записки" Бучневича були сприйняті з увагою і на довгі роки стали авто­ ритетним джерелом відомостей про історичне минуле Полтави Завдяки цій книзі, В.Ї.Бучневич став в один ряд з відомими полтавськими історика­ ми І.Ф Павловським і ЛВ.Падалкою. Але прочитання праць В.Бучневича переконує нас в тому, що цей ав­ тор був не стільки дослідником-архівістом, скільки сумлінним бібліогра­ фом і систематизатором маси тих матеріалів, які трансформувалися в його численних статтях, замітках і, зрештою, в книгах. Серед історико-краєзнавчих публікацій В Бучневича є частина й та­ ких матеріалів, які можна віднести до літературознавчих або, скоріше лі­ тературно-краєзнавчих. Це стосується, насамперед, відомостей про Івана Котляревського, але не про життя чи творчість поета, а знову ж таки старожитносгей, пам'ятників і пам'яток, пов'язаних з посмертним ушануван­ ням нашого великого земляка. Статей і заміток на що тему (друкованих ок­ ремо і в згаданих "Записках о Полтаве...", налічується з десяток У другому виданні "Записок..." більш-менш широкий нарис про І ПКотляревського включає і найновіші на той час матеріали, які були опубліковані в зв'язку з 100-річчям "Енеїди". Досить сказати, що автор у розділі "Примітки" нази­ ває понад 70 друкованих джерел починаючи від 1838 і закінчуючи 1901 р., а також описує перші прижиттєві видання "Енеїди". У згаданій праці окре­ мо подано замітку "Будиночок Котляревського"2. І хоча чогось нового, добутого з архівних джерел, в нарисі не зустрі­ чається, але і ці матеріали про Котляревського, і пізніші, які він опубліку­ вав, засвідчують не лише чисто дослідницький інтерес Бучневича до наз­ ваної теми, але, передовсім, намагання зробити доступними для громадсь­ кості проблеми збереження і охорони пам'яток стосовно Котляревського Наприклад, він не раз повертався до питань про стан будиночка поета та про його надмогильний пам'ятник. 1884 року В.Бучневич опублікував у "Киевской старине" замітку під назвою "Декілька слів про будиночок Котляревського у « Полтаві", при­ 18 вертаючи увагу шанувальників поета до необхідності збереження цієї реліквії, На цю тему пише він і в замітці, опублікованій 1897 р в москов­ ському "Историческом Вестнике"3. Ще частіше його увагу привертають могила Котляревського та пам'ятник на ній. Ь замітки 1889 р. в "Киевской старине" вималювався "жалюгідний" надмогильний пам'ятник, який уперше збудував 50 років тому друг Котляревського Павло Стеблін-Камінський. Потім він не раз ремонтувався та врешті зовсім зруйнованим постав перед автором. "В даний час - пише Бучневич, - він значно зруйнувався, а мідна дошка з написом, на жаль, вдруге - в 1885 році - вкрадена з кладовища і ніхто не потурбувався замінити її новою, хоча в Полтаві і тепер живе багато з тих, хто добре знав покійного Котляревського". Нам слід бути вдячними за те, що Бучневич зустрівся з однією із тих "багатьох", що пам'ятали поета. Це була 110-річна Варвара Лелечиха, від неї Василь Євстафієвич записав її враження, не затьмарені довгим віком, і опублікував у замітці "До біографії ІПКагляревського" ("Полтавский вес­ тник", 1903). В.Лелечиха (в дівоцтві Красноштан) в 1828-29 рр. прислужу­ вала поетові - "прибирали кімнати і грала білизну". Пам’ятала вона і еконо­ мку Котляревського Мотрю Юхремівну Веклевичеву, якій поет заповідав своє "скромное имущество". Спогади цікаві описом зовнішності Котля­ ревського, способом життя, побутом тощо Поет був привітливою люди­ ною, з простолюдинами розмовляв рідною українською мовою, завжди до всіх посміхався, і всі люди тягнулися до нього. Ці риси збігаються з тими, якими наділив Котляревського Тарас Шевченко в повісті "Близнецы" (теж використавши спогади людей, які знали поета). Своїми виступами в пресі В.Бучневич сприяв поширенню і утверд­ женню ідеї гідного пошанування Котляревського з нагоди 100-річчя "Енеїди". Коли ця ідея вийшла за межі Полтави і набула значення загальнона­ ціональне* й почалася підготовка до збудування пам'ятника ІКотляревсь­ кому. В .Бучневич теж не залишився осторонь. Про пам'ятник над могилою поета писав він і в місцевій пресі, і в київських газетах(4). не даючи збай­ дужіти до цих питань. 19 Окремий розділ у "Записках..." має назву "Біографічні нариси урод­ женців м.Полтави і померлих у ній, відомих своєю державною І літератур­ ною діяльністю". Серед літераторів бачимо імена П.І.Богдановича, П.І.Бодянського, М.І.Гнідича, В.С.Гнилосирова, П.І Величковського, першого біографа Котляревського С.ПСтеблін-Камінського. Василя Гни­ лосирова (Гавриша) Бучневич називає "вірним стражем" могили Шевчен­ ка, котрий був "можна сказати, живим літописом усіх тих подій, які пов'я­ зані з реставрацію цій могили в 1880-х роках"5. Цікаво, що Бучневич нічого не сказав про могилу, в якій нібито поховано серце Гнідича, про що писали його попередники. Тобто він свідомо не повторив цієї легенди і написав лише про перевезення до Полтави бібліотеки Гнідича. Ми не торкаємося світогляду В.Є.Бучневича - це окреме питання. Зау­ важимо лише, що його погляди залишалися в межах тогочасної монархіч­ ної системи, І все ж звертає на себе увагу відсутність у його писаннях на­ ціонально-патріотичних ноток, що мало б відбитись, принаймні, в тих стаптях і замітках, які стосуються українства. М.Остроградський у Бучне­ вича "известный русский геометр". І якщо поет С.Дуров народився “в ста­ ринной русской дворянской семье", то М.Гнідич походить просто з "ста­ ринной дворянской фамилии", а В .Гнилосиров - "из мещан Полтавы" і ли­ ше Котляревський "известный малороссийский писатель", чиї предки "природные малороссияне"6. Це і є погляд крізь імперські окуляри. Нама­ гання Мазепи звільнитись від Москви автор называе "происками" (тобто підступами, каверзами), а самого гетьмана - людиною хитрою і честолюб­ ною, яка діє "вопреки выгодам своей отчизны" (треба думати, України, але яких вигод?)7, Не визначається й національний характер пам'яток, навіть слово "Україна" паза вжитком автора, тобто маємо справу з типовим "об­ щерусским" поглядом на все українське, що потрапляло в поле зору авто­ ра. Але це не докір: В.Є.Бучневич був, як мовиться, сином свого часу, в цій площині і мірка йому. Т а ніколи не треба забувати того, що пам'ять чесних, самовідданих трудівників, хто хоч дещицю поклав на олтар рідної культу­ ри, завжди повинна шануватися. 20 .Штерагура: 1. Иваненко Д А Записки и воспоминания. 1888-1908 г г /Издание редакции "11олтавский Голос".-Б.м.Бд..-с.39. 2. Бучневин В.Е. Загакки о Полтаве и ее памятниках.-Нш 2-е иепр и доп. С плаюм Полтавской битвы и достопримечательностями г.Полтавы.-Полтава;Типо-ЛитофГубфнск Правления, 1902.-С .228-230. 3. Бучневич В. Дрмик Котляревского и памятник его в Полгаве//Исгорический вестник.-1897.-К Н .12.-С .943-947. 4 Бучневич Л О памятнике над могилою ИКотляревскогоУ/Полгавскиг губ. ведо­ мости,-1901-№ 197; Тажсама назваУ/Киевская газега.-1900.-№ 239. 5. Бучневич К Записки ... .-Изд 2-e.-c.348. 6. Там само.-с.349,362-363. 7. Тамсамо.-с.51. 21 С віт иш ХАНКО КРАЄЗНАВЕЦЬ В .БУЧНЕВИЧ І МИСТЕЦЬКІ ПАМ'ЯТКИ ПОЛТАВИ. Висвітленням історії Полтави, її старожигностей і пам'яток у XIX ст найбільше опікувалися три постаті: М.Арандаренко, П.Бодянський та ВБучневич. Якщо перший найліпше подав «енциклопедичний ряд» даних про давнину і сучасний стан міста, другий просто вторував прокладеною борозною на ниві краєзнавства, то третій запозичував, цитував і навіть компілював з праць свах попередників. Всі троє змогли належно користу­ ватися тими матеріалами, що їх подавала періодика, починаючи з часу з'яви газети "Полтавские Губернские Ведомости" (з 1838), публікацій і розвідок М.Семенговського в "Иллюстрации"1, В.Пассека в "Современни­ ке"2, Г Данилевського в "Журнале Министерства Народного Просвеще­ ния"’, О.Терещенка в "Журнале Министерства Внутренних Дел<м. Названі автори були переважно публіцистами, лише з них О.Терещенко відомий як етнограф, літературознавець й археолог Як діячі свого часу, вони зай­ малися призбируванням матеріалів для історичних штудій, закладали ос­ нови для висвітлення й вивчення історії краю. Вони найбільше користува­ лися, так би мовити, статистичним методом, що характерно для такої капі­ тальної праці. М Арандаренка, як "Записки про Полтавську губернію", складена 1846 року'. Саме описовий, або наративний метод в історичних дослідженнях за­ стосовували полтавці в середині й другій половині XIX ст. На відміну від 22 ш х регіональні шкали - романтична у Харкові й документальні у Києві й Львові - користувалися позитивістським методом подачі доку ментів сус­ пільного і економічного походження. Позитивізм як народницьку концеп­ цію у Полтаві сповідували члени статистичного бюро Полтавського Гу­ бернського Земства, де концентрувався цвіт української статистичної нау­ ки. Тут працювали широко відомий і талановитий вчений Віктор Василен­ ко, дослідник ремісництва й археолог Іван Зарецький, статистики Микола Кулябко-Корецький, Григорій Ротмістров, Сергій Велецький, славетний український діяч Олександр Русов, історик й етнограф Лев Падапка0. Ісгоріософічні концепції названих вчених лежали у руслі правдивого висвітлення народного життя в усіх його проявах. Тому-то у творах пол­ тавських статистиків, передусім, у монографіях, наприклад, найвизначні­ шого історика Полтавщини 1890-х - перших двох десятиріч XX ст Л .Падалки, виступає усвідомлення ролі й значення українського народу, що ба­ зувалося на народницькій ідеології ' Протилежне спостерігаємо в історичній науці, що її представляли Полтава, Кременчук, Лубни й Ромни кінця XIX - поч. XX ст. такими дос­ лідниками І краєзнавцями, як В.Бучневич, І.Павловський, О.Мальцев, ПМалама, Ф.Николайчик, М.Асгряб, І.Курилов Вони беззастережно стояли на грунп офіційного сповідування істо­ ричного буття, далекого від об'єктивного аналізу й синтезу, були шовініс­ тично настроєними, вихваляючи ''сполучення" України з Московією, осо­ би Петра й Полтавської кампанії початку Х\ТП ст. Цей вірнопідданий дух "палає немов роздмухане полум'я", а при згадуванні українських гетьма­ нів, наприклад І.Витовського чи І.Мазепи, то обов'язково до дефініції до­ давали як наличку слово "зрадник". В першу чергу ці засади й штампи ха­ рактерні д ня історичних розвідок і досліджень В Бучневичата І.Павловського. Обидва вони застосовували описовий метод подачі своіх тем і офі­ ційне трактування суспільного процесу України ХУШ-ХІХ ст під егідою московської імперії Як і більшість полтавських краєзнавців, юни не користувалися ісгорико-порівняльним чи культурно-історичним методами, не дотримували­ 23 ся методологічних засад еволюційна школи, як це, приміром, блискуче застосовували статистики Полтавського Земства Останні фаховий істо­ ризм вміло поєднували з статистичними даними, достовірними економіч­ ними й етнографічними матеріалами і літературним викладом. Тобто, по­ при ідеологічної шовіністичної налаштованості, краєзнавці й історики не брали на озброєння науковий інструментарій свого часу. І в цьому плані праці Василя Бучневича (1860-1928) є симптоматич­ ним явищем регіональної історичної науки в Полтаві. Перш усього В.Бучневич виступає як аматор. Він не здобув фахових знань у вищому навчаль­ ному закладі. Народжений у російськомовній військовій родині на Поділ­ лі, з малих літ він жив у Полтаві, служиву Ромнах, з 1904 р. - у Полтаві Як дослідник, він не користувався матеріалами архівних сховищ і рідкісними виданнями, що схоронялися у Києві чи Харкові, за межами України, а ко­ ристувався джерелами, що їх знаходив на Полтавщині Тому його основну монографію ''Записки про Полтаву та її пам’ятни­ ки", що витримала два видання (1882 і 1902 рр,), відомий український фа­ ховий історик Орест Левицький назвав компілятивною працею- Рецен­ зент відзначив, що автор допустив багато помилок, похибок, не викорис­ тав доступні джерела, що їх тоді мала українська історіографія, зупиняє увагу читача на чомусь "маловажному і опускає дуже важливе". В Бучневич такому "капітальному сюжету" як історія середньовічної Полтави при­ ділив мало уваги, зате опису війни 1708-1709 рр. і Полтавської баталії відводить 109 сторінок з 449-ти. Найцікавіший рсаділ книжки пов'язаний з полтавськими старожитностями До них краєзнавець відносить Спаську церкву, Хрестовоадвиженський монастир, дзвін "Кизикермен", хату батька українського пись­ менства Івана Котляревського, соборну Успенську церкву та інші храми, пам'ятки, що пов'язані з Полтавською військовою кампанією 1708-1709 рр Саме останні він найбільш виділяє і обсягом і деталізованим описом. Тут В.Бучневич стать на монархічних позиціях. В Україні монарша вірнопід­ дані сгь і прихильність у "малоросів" чи інородців часто переходила у затя­ тість і йшла у парі зі зневаженням всього ураїнського. 24 Саме з таких позицій В.Бучневич "просторово" описує Шведську мо­ гилу, колону Слави, Спаську церкву, до якої мав дотичнісгь цар Петро 1. Сумлінність історика чи бодай толерантне відношення до українського на­ роду в дослідника відходить на другий план, натомість постійно звучить уславлення чужої військової потуга, чужого царя, ненависника України, який топтав її права і вольносгі. Така антиукраїнська позиція характерна для краєзнавчих досліджень В.Бучневича та його колег дореволюційного періоду. З таких позицій висвітлювали зрусифіковані й зденаціоналізовані українські підсовєгські історики й місцеві дослідники минулого впродовж всього XX ст. Ця однобічність поглядів спричинилася до гіпертрофованої оцінки містобудівне» спадщини Полтави та її пам'яток імперського класи­ цизму. Між тим Полтава як давнє поселення існує ще з часів докняжої України (як встановили нещодавно полтавські археологи на чолі з кандидатом історичних наук О.Супруненком на основі ретельних польових обстежень5), має свої регіональні особливості й багатий містобу­ дівний спадок. Один із періодів розквіту міста відноситься до доби козаць­ кого самоврядування XVII-XVI1I ст. Саме тоді склалася та структура, що у подальшому з початком XIX ст., часу утворення губернії, набрала нових якісних змін. Приїжджі сановники хотіли мати таку Полтаву, яка б нагаду­ вала "у маленькому вигляді Петербург", проте її архітектурна своєрідність має свої давні витоки й український характер. 1 Спаську церкву, і козаць­ кий монастир на горі, які В.Бучневич так "гаряче прив'язує" до Петрової військової епопеї, мають свою давність і національний колорит. За актовими книгами Полтавського полку на 1684 рік у Полтаві, у ме­ жах фортеці та за нею, підносилось п'ять дерев'яних храмів; Успенський собор, Воскресенська, Миколаївська, Спаська і новівбудована трьох верха Стрітенська церкви10. На початку ХУЛІ ст. згоріла Спаська церква. В.Бучневич-вслід за етнографом В.Пассеком", краєзнавцем П.Бодянським12 і священиком П Мазановим1' твердить, що це відбулося у вересні 1705 року. Між тим ретельне прочитання церковних книг "Анфологіона" та "Апостола", що зберігалися у храмі, дали можливість історикові О.Ле- 25 вицькому встановити інше: храм згорів у вересні 1704 р.м За ним цю дату наводить й історик мистецтва С.Таранушенко, рецензуючи 1921 р. книжку М.Рудинського "Архітектурне обличчя Полтави"15 Через чотири місяці, у січні 1705 року, на попелищі сгарси церкви пос­ тала "новосооруженна малая" Спаська, тобто тимчасова а поряд 1706 року збудували нову велику Преображенську церкву із залишків головного хра­ му Хресговоздвиженського монастиря. Вона діяла більше ста років. 1811 р. її розібрали, за винятком північного прицілу в ім'я Нерукотворного Спа­ са, який на диво зберігся добре. Приділ з одним верхом дещо розширили і добудували за рахунок міцного дубового дерева з старої церкви й утво­ рився новий храм16. Збереглося зображення Спаської церкви з першої по­ ловини XIX ст як додаток до мандрівних оповідок, що їх опублікував Ми­ кола Сементовський17. Видовжений прямокутний об'єм із двосхилим гон­ товим покриттям, з типово бароковою банею, переднє чоло має невеликий виступ із шестикутними дверними одвірками. В.Пассек писав, що на 1838 р. храм включав шість частин: невеликі сіни, притвор, сама церква, вівтар, праворуч - d ни і за вівтарем - ризниця18. За своїм планово-обсяговим рішеням церква є типовою для старосвітського українського культового бу­ дівництва, коли за козацьким звичаєм зводили тридільні споруди з трьома чи одним верхом. Так що споруда "заховала" у собі дійсно старі архітектурні форми, на які, на жаль, дослідники полтавської архітектури XX ст. не звертали уваги. Церква зведена з дубових брусів, зокола обшальована і пофарбована, всередині також, дах з гонтових дощечок (нині вкрита бляхою). Триярус­ ний іконостас, вірогідно, складений на початку XIX ст , включає різночасо­ во виконані ікони, з яких найкращими були зображення семи вселенських соборів, мальовані 1676 року іконописним маляром Герасимом Німим. Після Полтавського побоїща цар Петро мешкав у хаті козацького старшини Магденка, а поряд знаходилася дерев'яна Преображенська і Спаська церкви, в якій, в останній, за легендою він молився. Тому-то її зберегли дгтя історії, збудувавши мурований футляр у 1845 р. У Полтаві на одній із заліснених мальовничих гір, неподалік річки 26 Ворскли, підноситься козацький бароковий монастир із громаддям собору і монументально репрезентативною дзвіницею, котра нагадує подібні у Києві, Чернігові й Мгарі. Кошти на спорудження першого дерев'яного хра­ му, як тоді було узвичаєно, надали полковник Полтавський Мартин Пуш­ кар, козацькі старшини Іван Іскра, Іван Крамар та Ін. Коли був зведений мурований собор із виразно імпозантним характером невідомо, бо відсутні документальні дані. Дослідник архітектурного надбання Полтави М.Рудинський датує приблизно межею ХУП-ХУШ ст., тобто добою гетьмана І.Мазепи19. На нашу думку, це близько до істини, бо компактний, продов­ гастий об'єм собору із шістьома стовпами всередині виразно нагадує ве­ личні собори старокнязівського періоду. їх так рясно будували у Києві, полкових містах і монастирях Лівобережної України. Як дань тодішній ба­ роковій моді, було те, що храмові об'єми вивершувались п'ятьма чи сімома верхами з грушеподібними окресленнями бань. Мистецькими особливос­ тями цих храмів у Полтаві, Мгарі, Києві (Мигальський і Братський собо­ ри), Чернігові ( Троїцький монастир), Ромнах, Глухові, сГамаліївці на Чер­ нігівщині є пластичне розмаїття віконних просвітів, порталів, "розірваних" фронтонів, ніш хрестоподібного характеру, прямовисних чи з різними аб­ рисами, самобутня манера використання класична ордерної композиції, а над усе мальовнича і пластична пишнота орнаментації у вигляді рельєф­ ного чи барельєфного ліплення. За планом Успенський собор у Полтаві був близький до названих хра­ мів Мазепинсї доби. Загальний об'єм, або "стовп", як писав М.Арацдаренко "має характер римська архітектури, а куполи - грецької"20. Підрозділ про цей храм найбільш докладно подано краєзнавцем: тут названі фун­ датори чи ктигори, автор собору - достатньо відомий в історії української архітектури "мурар" Стефан Стабанський", історія будівництва (правда, затянутого), суми витрат, описи престолів, іконостасу, кіотів, богослужеб­ них книг і завершується звідомленням про розширення і добудову за 1899­ 1900 рр , Натомість про хату Івана Котляревського, що знаходилася за міським собором, над МикІльським яром відомості В.Бучневича повністю взяті у 27 письменника Григорія Данилевського22. Про хату неодноразово писали у своїх спогадах сучасники знаменитого полтавця, а по його смерті - місцеві любителі старожигностей середини й другої половини XIX ст. Хата "захо­ вала" у собі національний тип українського житла початку XVII ст., тобто мала трикамерний поділ: посередині * сіни, обабіч - по хаті. 1823 року І.Котляревський зробив ремонт і перепланування на свій смак. "Певно, тая хата і не раз перебудовувалася за такий довгий час" - уточнив свого часу літератор і громадський діяч Грицько Коваленко2’. Права кімната мала пе­ регородку, внаслідок чого було дві кімнати, а перша була розділена ще раз. У цій першій кімнаті була й кахлева піч. Ліва хата від сіней служила як ка­ бінет, дальня права кімната стала просторою світлицею із виходом на кри­ тий ганок. У ній поет приймав гостей, до неї вели двері з класично орна­ ментованими кахлями. Зокола хата мала і тепер має по реконструкції наці­ ональні архітектурно-буді вельні особливості й форми, характерні для пол­ тавського регіону. Високий дах із гонту, що тримається на балках із кони­ ками, вікна невеликі із квадратними ставнями і вхідні двері з кованими за­ вісами. Хата як унікум постала 1969 року (проект В.Тертичного24) завдяки кваліфікованим порадам спеціалістів і знавців українського народного бу­ дівництва П Юрченка та С.Таранущенка. Єдине, що збереглося від часів життя великого українського діяча - різьблений сволок із написом і датою "Року 1705, месяца августа Г'25. Як типовий представник монархічних кіл у Полтаві, В.Бучневич разом із офіційними колегами запопадливо створювали імідж російська слави місту, як оплоту московська імперської могутності, де “погиб швед”, де було роздушено "змею малороссийского коварства и измены". Це відзна­ чив свого часу (1919 року ) відомий культурно-громадський діяч Михайло Рудинський, згодом класик української археологічної науки, що "се за­ хоплення Полтавою, яко городом слави Петра 1-го, поклало остільки гли­ бокий слід в умах російських інтелігентів та й в народних масах, що навіть більшість студій про Полтаву, писаних її мешканцями, головним пунктом мають місце Полтавської баталії і пам'яток, зв'язаних з Петром 1(Бучневич, Павловський)"26. 28 Тому-то проросійськи налаштований полтавець В Бучневич передає куті меду, занадто забагато пишучи про пам'ятки і пам'ятники на честь Полтавської кампанії. Між тим колона Слави за проектом швейцарського підданого, придворного архітектора, академіка перспективи петербурзької Академії Мистецтв Тема де Томона всього лише провінційна репліка по­ дібної тріумфальної колони на півдні Франції. Всі вихвалювані В.Бучневичем, І.Павловським, за ними дослідниками полтавської архітектури XX сг. біло-вохристі будинки з колонними портиками доби царя Олександра І як зразки "російського класицизму", не відповідають дійсності. Вони є взір­ цями "українського ампіру", про що ще у 1940 р. доказово писав історик архітектури Михайло Сімікін27. *** На відміну від полтавців XIX і XX ст., духовність та інтелектуальну якість нашого міста найкраще відчула людина, яка не була в Полтаві, але її слова є мудро промовисті. "Полтавщина має славу країни, де, мовляв, найкраще збереглися українські народні звичаі, народне виробництво, ук­ раїнська свідомість. Полтавська хата, полтавський одяг, полтавська вишивка, полтавські страви, полтавські мистецькі вироби, — все вважалося за найкращі, най­ чистіші, "найбільш українські". “Цей незвичайний патріотизм мав той наслідок, що в Полтаві, навіть у часах найлютіша російської неволі, справді збереглася народня свідо­ мість, передовсім у зовнішніх виявах та етнографічних ознаках. І коли інші міста Придніпрянської України протягом XIX століття швидко обмосковлювалися - Полтава гідно боронилася проти чужих впливів, проти чужої навали". Зазначені слова належать класику української мистецтвознавчої науки, архітектору і графіку' Володимиру Сочинському2* Так видатний вчений уславив наше місто, давши образне слово у своєму монографічно­ му дослідженні про Полтаву. 29 Література: ]. Семягтовский Н. Путешествие по всей России: Очерки Малороссии.//Иллюстрадия: Еженедельное издание всего полезного и изящного.-СПб.Л846.-Т.П.-№ 20.С.307-312; № 21.-С.З23-325. 2. Пассек К ПолтаваУ/Современник - СГВ.Д849-ТXVIII.-декабрь-отдУ.-с. 160-175. 3. Данилевский ГЛ. Полтавская старина в отношении ко фемгни Петра ВеликогоУ/Жургал Министерства Народного Просвещ2ния.<1¥) .1856 - февраль.-Отд.П.-С.133-177. 4. Терещенко А. Статистическое описание г.Поягавы//Журнал Министерства Вну­ тренних Дел.-СПб,,1861.-февраль.-СД-48. 5. Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии, Николая Арандаренко. состав­ ленные в 1846 году:В 3-х чч-Полгава:В типогр. губернск. Правления.-1848-1852.-Ч.ч 1-3. 6. Ханко К Народознавець і дослідник кустарних промислів України: [Про В.Василенка]//Народна творчість та етнографія.-] 992.-Ч.5-6 (237-238).-Вересеньгрудень.-С.21. 7. Ханко В. Лев Падалка та його розвідки на теми етномучики й архітектури.//Архе­ ологічний літопис Лівобережної Украищ.-1997.-ч.1-2.-С.13-14. 8. ОЛ [євицкий]. Записки о Полтаве и ее памятниках Составил ВЕБучневич. Ида 2-е, исправленное и дополненное, с планом Полтавской битвы и достопримечательностя­ ми гЛолтавыЛолтава, 1902,449 стран. // Киевская Старина -1902 -т.ЬХХГХ.-ноябрь.-Библиогр.-с.114. 9. Кулатова 1, Приймак В*, Супруненко О. Розкопки у Полтаві. Першотравневий проспект: посад літописноїЛтави: [Буъжг].-Полтава:Археоготж 1998: [Супруненко О.]. Про час заснування Полтави:[Буклет].-{Полтава]. 1998 10. Левицкш О. Отчет об осмотре старинных храмов в г.Полгаве и в мм.Богачке и Шишаках, Миргородского уездаУ/Чгения в Историческом Обществе Нестора Летопнсца.-КД903 -Кн. 17 -ВыпЗ -ОгдУ.-С. 16. ’ 11. Пассек В. Церковь Спаса Нерукспворенного, в Полгаве.//Его же. Очерки России-СПб, 1838-Кн. 1.-С.219-225. 12. Бодянский П, Памятная книжка Полтавской губернии на 1865 год: Изданная Полгав, губ. стат. ком-том, составленная членом-секретарем комитета Павлом Бодянс­ ким,-Полтава, 1865.-С.92-93. 13. Мазанов П. Спасская церковь в городе Полтаве.// Полтавские Епархиальные ВедомостаЧасть неофф.-1870.-№ 8.-С.313. . 14. Левицкий О. Отчет об осмотре...-С. 17-18. 15. Таранутценко С. [Реп,]У/Українське наукове товариство: 36. Секціі' мистецтв. Вип. 1 -К :Держвидав., 1921.-Арк23. 16. Спасская церковь в Полтаве.// Полтавские губернские ведомости. Часть неофф - зо 1850.-Ж 35.-30 августа -С.506. 17 Сеиенговскнй Н Путешествие по всей России...-№ 20 -с.310. 18. Писак К Церковь Спаса ..-С222. 19. Рулш сы ам М Л. Архітектурне обличчя Полтави-Полтава. 1914- Арк. 11. 21). Араадарсмю Н. Вказ праця.-ч.Ш.-С.36. 21 Скфожевскни И Отрывки старины Полтавской. 1752 год: Из дела "о построй­ ке соборной Полтавской церкви".! ОтрывокУ/Полтавские губернские ведомости -Часть неофф.-1867.-№ 89.-18 ноюря.-С.547-548 22 Полтавская стариш в отношении ко времени Петра Великого: Ичщс'сно ВЕ.Бучневичем из статьи ППДзнилгвского, посеггашгго Полтаву в 1855 году, напе­ чатанной в "Журнале Министерства Народюго Просвещения" 1856 года феврать. часть І_.ХХХТХотд П. Стр.!33-177ЧТолгаваТипо-лигофНМСтарожицкого, 1909. 23 Коваленко Г. Іван Котляревський; ного жигге і правд.-Полтава 1919-Арк.б. 24. Садиба І.П.Котляревського у ПолгавЦАвт. тексту А.ОРотач]- Харків; Прапор. 1972.-Арк.4. 25 Сементовскнн Н. Путешествие по всей России. ..<,309, 26 Р у д а к ь к т ІМЯ. Архггастурне обличчя Полтави.-арк4 27. О мкін МЬ Український ачшрУ/Архітектура Радянської Украши.-1940-ч.З.Арк.41-45. 28. Січинський В. ПолгаваУ/Життя і Знання.-Льмв.1933 -ч.7-8.- Арк.195. 31 С Володимир МОКЛЯК ТВОРЧА ЛАБОРАТОРІЯ В .Є .БУЧНЕВИЧА. Василь Євсгафійович Бучневич до жовтневого перевороту 1917 року був, та і сьогодні залишається, одним із найбільш популярних істориків Полтавщини та міста Полтави зокрема. Його твори стоять поряд з працями таких відомих дослідників минулого Полтавщини як Микола Арандаренко, Павло Ілліч Бодянський, Іван Францович Павловський, Лев Васильо­ вич Падалка. Це був дослідник старого покоління, що сформувалося на­ приклад XIX століття і пішло з життя в двадцятих роках нинішнього Василь Бучневич розпочав свою літературну діяльність, як він сам згадує в 1879 році1, хоча праць, датованих цим роком поки що автору ви­ явити не вдалося На сьогодні найдавніша публікація В Бучневича, віднай­ дена в часописі "Луч"(ч 4), про храм Спаса Нерукотворного образу в м.Полтаві і датується 1880 роком. В 1882 році молодий автор друкує першу свою досить значну роботу' "Записки о Полтаве и ее памятниках"2. Написана молодим, ще не досвідченим автором, юна отримала досить різ­ ку негативну оцінку на сторінках часопису "Киевская старина"1 Автор звинувачувався в простому переписуванні з різних авторів, недосконалості мови та в тому, що залишив поза увагою велику кількість цікавого матері­ алу Книга складається з кількох розділів, що стосувались історії як самої Полтави так і ряду населених пунктів губернії - "Война со шведами в 1708 и 1709 гг. - Полтавская битва"; "Полтавские генерал-губернаторы и епар­ хиальные архиереи, с открытия губернии", "Достопримечательности Пол­ 32 тавы"; "О бывшей в Полтаве Славянской семинарии"; "с Жуки"; "с Горбаневка"; "с.Пушкаровка"; "м.Диканька", "Учебные заведения в Полтаве "; "Краткий биографический указатель уроженцев г.Полтавы, известных своею служебною и литературною деятелъностию". До тексту додавався також ряд документів часу Полтавської битви. Складена книга була з уривків досить відомих праць М Арандаренка "Записки о Полтавской губернии"1, П Бодянського "Памятная книжка Полтавской губернии на 1865 год"5 та інших. Пізніше, готуючи друге видання цієї праці0, автор хоча і використовує названі вище та інші джерела, опрацьовує їх. Сама книга була значно розширена за рахунок включення ряду нових розділів, таких як 'Высочайшие посещения г.Полтавы"; "Святые храмы г.Полта­ вы"; "Полтавские подземелья"; "Полтавские колонисты"; та інші. Ряд роз­ ділів, які стосувалися історії сіл Жуки, Горбанівка, Пушкарі вка, містечка Диканьки, було виключено Вартісність книги підвищило й те, що автор до кожного з ЇЇ розділів подав грунтовні примітки, в яких вийшов за рамки звичайних приміток, включивши до них ряд поширених коментарів, тек­ стів документів та подавши докладні бібліографічні відомості про опису­ ваний об'єкт. На це видання відгукнувся на сторінках "Киевской старины" відомий історик, уродженець Полтавщини, Оресг Іванович Левицький7. В цілому схвально прийнявши роботу В.Є.Бучневича він все ж відзначає її компілятивний характер "...компилятивного труда, каким собственно и нужно признать книгу г.Бучневича, такая полнота ... неоспоримое досто­ инство". Однак, схвалюючи в цілому праию, автор рецензії відмічає і її недоліки. В першу чергу те, що матеріал ряду розділів можна було подати значно ширше, особливо розділ "Полтава и ее историческое прошлое"8. Заглянемо в творчу лабораторію дослідника. В основному всі праці Василя Бучневича носять компілятивний характер, що відзначали його сучасники9 і що визнавав і сам дослідник10. Не маючи можливості корис­ туватися столичними архівами, чи книгосховищами, В Бучневич ко ристувався підручним матеріалом, роблячи виписки з доступних йому джерел, комплектуючи матеріали по різним темам, про які можемо скласти певне уявлення на основі збереженого в Державному' архіві Полтавської області 33 опису втраченого особового фонду дослідника в якому матеріал було згру­ повано по таких розділах: Матеріали для записок про Полтавську губер­ нію, Матеріали до історії Полгаської бигви. Матеріали по Полтавщині, Матеріали для історії міст Глинська, Кременчука, Ромен, Полтави Біогра­ фії різних осіб, Навчальні заклади Полтави11* Ряд документів свідчить про те, що В.Бучневич комплектував і власну книгозбірню. Так збереглися два листи до відомого історика Вадима Модзалевського в яких він прохає придбати і надіслати необхідні йому для ро­ боти видання "Род Полетик. Происхождение, история и п р и е.с."12, та "Павел Леонтьевич Полуботок"13, Виходячи зі змісту одного з цих листів, можна припустити, що В.Бучневич мав і таке видання як "Малороссийс­ кий родословник" В.Модзалевського14. Зберігся і його лист до редактора "Киевской старины" в якому є прохання надіслати число часопису з пуб­ лікацією його матеріалу якщо той буде надруковано1' Цей лист свідчить також про те, що його автор мав у своїй книгозбірні "Памятную книжку Полтавской губернии на 1865 год" ПБодянського та"Памятную книгу Полтавской губернии на 1888-й год" за редакцією Д А Трощинського До речі саме цей лист свідчить про те, що їх автор не лише компілював з відо­ мих йому публікацій, а також самостійно збирав і опрацьовував матеріал. Так тут він наводить детальний опис будинку, в якому зупинявся в 1708 р. в м,Ромни шведський король Карл ХП. Цей опис свідчить на користь саме самостійної дослідницької роботи його автора** Особливістю творчої лабораторії Василя Бучневича є те, що готуючи якесь велике видання, хоча б ті ж "Записки о Полтаве и ее памятниках", перш ніж помістити якісь відомості до книги, він апробує їх, публікуючи окремими статтями в різних часописах Аналізуючи творчий доробок Василя Євстафійовича Бучневича, мож­ на чітко виділити ряд тем над якими він працював впродовж свого життя Це Полтавська битва та історія м.Полтави Саме цим двом темам присвя­ * Текст опіку особового фонду В. Бучневича див. публікацію Яненко ЗІ1, в ньому виданні Тексти названих листів подано нижче в публікації Путовіта Т.П. ** 34 чено значну частину його робіт Не останнє місце в творчості займала і роменська тематика Так протягом 1889-1890 рр в різних виданнях з'являєть­ ся ряд публікацій на роменську тематику - "Заштатный город Глинск (Роменского уезда)", “Замечательные села и местечки в Роменском уезде"; "Пребывание шведского короля Карла ХП в Ромнах"; нарис "Ромны" та інші. Це пояснюється тим, що якраз в цей період автор публікацій живе і працює в місті Ромни. Є У В.Бучневича і ряд публікацій, присвячених визначним особам Полтавщини. В першу чергу це І.П.Когляревський, ЬФ Богданович, П І Бодянський (до речі це єдине джерело, яке донесло до нас відомості про цього дослідника Полтавщини). Читаючи твори В.Бучневича, відчуваєш як з часом зростає майстер­ ність та творчий досвід дослідника. Так, якщо перші його робспги здебіль­ шого носять компілятивний характер то з часом вони набувають певної на­ уковості, новизни. Про зростання наукового рівня свідчить і обрання чле­ ном відомого наукових) товариства Полтавщини - Полтавської вченої ар­ хівної комісії. Можливо, якби дослідник мав відповідні освіту та вишкіл, то ми мали б зовсім іншого Бучневича, вдумливого і працьовитого істори­ ка Але навіть те що ми маємо зараз має, свою вагу. Велика кількість вико­ ристаних дослідником джерел на сьогодні втрачена або малодоступна тому його праці залишились єдиним джерелом, звідки ми можемо черпати ряд відомостей з історії краю Василь Бучневич не був професійним істориком, він краєзнавець, і віддаючи йому шану, як досліднику історії Полтавщини, ми можемо лише висловити жаль, що сьогодні його праці, які вийшли ще до 1917 року, через свою рідкісність малодоступні широкому загалу читачів Література: 1 Інститут Рукописів Центральної наукової бібліотеки ім В ІВерназського Акаде­ мії Наук України.~ф.540..одчб. ІП-3220. 2. Бучневич В.Е. Записки о Полтаве и ее памятниках -(1-е нэд.].-По- 35 лтаваТигоф.И.А.Дохмаиа,1882.-227+ХЬХ1Хс+1 л ненум 3. Матченко И, Рец. щ кн. В.ЕБучневич. Записки о Полтаве и ее памягникахПолгава. 1882 гУ/Киевская старина.-1883-т У1.-май.-Библиогра})ия.-с 161-163 4. Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии. Николая Аракларенко, состав­ ленные в 1846 годуВ 3-х чч.-Полгава:В типогр. Губернск, Правления. 1848-1852.-Ч.Ч. 1-3. 5. Бодянский П. Памятная книжка Полтавской губернии на 1865 год,ПолгаиаЛ865.-40+-ХПс. 6. Бучневич R.E. Записки о Полтаве и ее памятниках.-Изд. 2-е испр и доп. С планам Полтавской битвы и достопримечательностями г Полтивы -Полтава ТитюЛитоф.Губернск ПравленияЛ902.-е. 16-23, 7. ОЛ(евицкий]. Записки о Полтаве и ее памятники Составил В.ЕБу’иевич. И> дание 2-е, жправденное и дополненное, с швном Полтавской бигвн и достопримечатель­ ностями (sic) г.Полгавы.Полгава,1902 r.,in8.449 сгран.//Кневская старина. 1902.т1_Х>С1Х.-ноябрь-Бнб.тиофафия- с. 114-123. 8. Там само. 9. Матченко И. Вказ. пращ. 10. Бучнвнч В.Е. Записки о Полтаве и ее гамягниках -По.лгава 'Гкпоф И.АДохмана,1882.-с.13; Те жсаме-2-е видТЬэ.тгаваТипофГубсрнск ПравленияЛ902-с.З. 11. ДАПО, ф.2147,оп.1. 12. IP ЦНБ lm £.1 Вфнадсько!о НАН Украши, од эб. Ш-3220. 13. Тамсамо.-од эб.П1-32219. 14. Там само. 15. Там само.-одзб.Ш-9593. 36 © С'атгииш КИГИМ ПРИРОДА МІСТА ПОЛТАВИ У СВІДЧЕННЯХ В .Є .БУЧНЕВИЧА (з а стор ін к ам /і "Эапиэск гр о П олтаву т а I I гв м 'я н м к и " ) . Серед істориків Полтави, праці яких включають відомості не тільки про історичне минуле міста, його культуру, традиції, а і про природу краю, чільне місце займає полтавський краєзнавець В.Є.Бучневич. Цікаві розпо­ віді про природу Полтави *ландшафти, річечки, окремі парки ми зустріча­ ємо у його "Записках о Полтаве и ее памятниках". У цій праці подаються географічні відомості про мсто, а описи історичних подій та пам'ятників поєднуються з характеристиками окремих природних об'єктів1 За часів В Є.Бучневича Полтава була невеликим містом, яке лежало тільки на правому березі Ворскли, що піднімається над рівнем річки на 3 1 саж. (66 м)2. Тут доречно навести інформацію із "Путівника по Полтаві на 1909 рік" проте, що наше місто завдяки географічному положенню можна вважати одним із найкращих південних міст*. Полтава розташована у середніх (помірних) широтах і помірно забез­ печена теплом Зараз місто лежить по обох берегах Ворскли, яка ділить йо­ го на дві не однакові частини Більша, західна, підвищена її частина, знахо­ диться на правому корінному високому березі. Це вододільне плато, що круто обривається до річки і заплави Ворскли. Середня висота його на території міста складає 15! м над рівнем моря1. Максимальна відмітка по­ верхні плато знаходиться у північній частині і зафіксована на Полі Полгав- 37 ської битви (+159 м)\ На території Полтави плато знижується з північного заходу на південний схід. У східній її частині круто обривається у бік Ворскли. Менша, східна і північно-східна частини міста (Левада Поділ, Ропзна Воротна, Дублянщина, Лісок, Геровка, Залізничний) розташовані у запла­ ві Ворскли6. У щй частині переважають висоти 85-100 м Тут, на заплаві, відмічено найнижчу точку поверхні міста (+78м)7. Вододільне плато прорізане густою сіткою великих балок, глибоких ярів, що розгалуджуються у різні боки. Однак, більшість балок і ярів від­ криваються у долину р Ворскли Балки поділяють місто на ряд "гір" (вис­ ту гив-відрогів) 3 давніх часів і до сьогодення збереглися назви гір та балок, проте, знають їх лише старожили міста, фахівці-географи та краєзнавці Так, Інститутську гору від Іванової, Червоноплошенської або Собор­ ної гори відділяє Мазурівська балка (або балка Тарапунька Південна), а від Кобищанськсї або Закуликівської гори - Кобищанська або Нижньомлинська балка, довжиною близько 6 кілометрів Соборний виступ найширший, закінчується мисом "Гора Марата" (не плутати з однойменною вулицею, що знаходиться в іншому районі міста) З півночі цей виступ обмежений балкою Шолом-Алейхема, з півдня - бал­ кою Мазурівського, зі сходу - заплавою Ворскли. На схилах Соборного виступу розміщена більша частина району міста - Поділ. Монастирський виступ сточений зі сходу заплавою Ворскли, а з пів­ дня і заходу - балкою Задихальною, довжиною близько 6 кілометрів, гли­ биною 60-65 м. До нашого часу збереглися назви - Бойків яр, який розташований від Монастирської гори до вулиці Сковорода (колишня німецька колонія), паралельно йому, у центральній частині міста - Панянка На Павленках Чамарин яр (частково засипаний), у колишньому передмісті Кобищани Кобищанський, Очеретянки“. Вздовж балок пропікають річечки, або ручаї та їх притоки, назви яких часто співпадають з назвами балок. Так, через Мазурівську балку (у минулому яр) тече річечка Лтава', за іншими авторами - Тарапунька Південна10. На початку 1950-х років її було 38 взято в труби і тепер вона протікає гпд землею. ЗаБучневичем, річечка Ропзна- це колишній рукав Ворскли, аз 1814 р. з влаштуванням греблі на ур Триби стала руслом Ворскли11 За сучасними авторами, Ропзна - це самостійний ручай, який бере початок з джерел, що бють з-під Панянської гари, на поверхні з'являється у районі колишнього Подопьського базару і в районі Зеленого Острова впадає у Ворсклу12 Щодо річечки Чорноі, то більшість дослідників вважає, що цей ручай - залишок значної у минулому річки, протікає декількома потічками по дну Кобищанської та Очеретянськоі балок, а гирло цієі річечки знаходить­ ся поруч з мікрорайоном Левада, навпроти місця впадання у Ворсклу її лі­ вого притоку - річки Каломак* На думку полтавського вченого зоолога, орнітолога, краєзнавця М. І.Гавриленка, річечка під назвою Чорна брала свій початок з гори колишнього двору Талмуд-Тори (учбовюі заклад для єврейських дітей по вулиці Новопроклапена, зараз Шолом-Алейхема)14. За описом Бучневича, річечка, що протікає Задихальною балкою по колишній Пщмонастирсьюй (зараз Луговій) вулиці, називається Полтав­ кою15. За одним із сучасних авторів річечка під такою назвою протікає че­ рез колишнє передмістя Павленки16. Місцеве населення називає зараз по­ тічок і на Павленках, і той, що протікає вулицею Луговою - Тарапунькою1т. Таким чином, питання назв ручаїв, що протікають Полтавою, важко вирішити, адже різні автори називають їх по різному. Всі згадані річечки міста - Тарапуньки, Ропзна, Чорна - залишки у минулому значних річок - є невід'ємним елементом ландшафту сучасної Полтави. Зараз вони знаходяться у важкому екологічному стані і погребу­ ють пильної уваги У 1997 році у Полтаві розпочато перший етап робіт по поліпшенню екологічного стану Ворскли і Тарапуньки - рсгзчистка, розши­ рення русла, оздоровлення і упорядкування їх прибережної зони1" У "Записках о Полтаве и ее памятниках" дасться короткий історичний огляд парків Полтави, що існували на той час. Це найстаріший - Полтавсь­ кий міський сад (зараз парк "Перемога”) та Корпусний сад Корпусний сад спочатку називався Олександрвським садом і виник під час будівництва І Іетровського Полтавського кадетського корпусу, ко- 39 ли за велі нням Миколи 1 було закладено сквер і обсаджено його шрамідальними тополями. Площа скверу складала 5 дес 2315 кв саж. (близько 6 га) і до нашого часу не змінилася. В 1852 р. сквер було віддано у відання відкритого у 1840 р. кадетського корпусу 3 цього часу сквер стали назива­ ти Корпусним садом. У 1867 р. Полтавська дума порушила клопотання про належність цього зеленого куточка місту. Суперечка між думою і ка­ детським корпусом тривала довго. Тільки в 1880 р. господарський комітет цього закладу, враховуючи неможливість утримання саду за відсутністю коштів, а також при наявності для прогулянок вихованців іншого саду, ви­ рішив передати його місту. Але була висунута умова, що розваги у цьому саду будуть проводитись тільки під час перебування кадетів у таборах, тобто з 10 червня по 10 серпня, У 1881 р. сад обнесли огорожею, аз 1886, р. його почали всуціль засаджувати деревами Поступово тут виріс круглий парк з об’їздом навколо нього19. Після 1917 р. парк називали Пролетарсь­ ким, а з 1922 р. Жовтневим парком. У післявоєнні роки, коли відбудовували архітектурний ансамбль Круглої площі, лунали пропозиції ліквідувати цей парк Він уцілів завдяки зусиллям головного архітектора міста ЛС Вайнгорта Рішенням міськвиконкому у 1994 р. парку було повернуто його історичну назву - Корпусний сад20. Зараз Корпусний сад переживає своє друге життя. У число заходів, при­ свячених 825-річчю Полтави, включено упорядкування цього саду Врахо­ вуючи, що значна частина насаджень має солідний вік і погребує заміни, розпочато його реконструкцію Розроблено дендрологічний проект реконс­ трукції саду, згідно якого протягом 1997-1998 рокі в буде зрубано понад 300 дерев і чагарників і висаджено майже тисячу нових цінних порід2'. Колишній Полтавський міський сад (тепер парк "Перемога"), який В О Бучневич називає "міським столітнім дубовим садом"22, виник на міс­ ці лубового пралісу. Масив лісу на південно-західній околиці Полтави, який складав колись вікове надбання роду Кочубеїв, був подарований міс­ ту дійсним статським радником С.М.Кочубеєм для влаштування міського саду Землі для розширення саду дарували і інші полтавські меценати. Цей парк можна назвати зеленіш пам'ятником Куракіна, адже він був заснова­ 40 ний 1803 р. з ініціативи першого генерал-губернатора О.БКуракіна. На по­ чатку XX ст. площа саду складала 30 дес. 2120 кв. саж. (близько 33 га)22, за­ раз його площа 47 гаг4. Сад був спланований в англійському, або пейзажному плані. На його території був парк з віковими дубами (до нашого часу збереглися окремі столітні дерева), бузковими гаями, розаріями, тощо16. Упродовж багатьох років цей зелений куточок міста був гордістю пол­ тавців. Завдяки великому саду для прогулянок район Першотравневого проспекту (колишні вулиці Інститутська, Келінський проспект), здавна вважалися аристократичною частиною міста. Зараз парк "Перемога" - пам'ятка садово-паркового мистецтва місце­ вого заповідного фонду27 - переживає нелегкий час своєї історії, потребує впорядкування і дотримання режиму заповідання. Читати В О Бучневича цікаво всім краєзнавцям-історикам, археоло­ гам. фахівцям з природознавства, тому відрадно, що кращі традиції краєз­ навства започатковані полтавськими дослідниками М.І.Арандаренко, ПІ.Бодянським, В.Є.Бучневичем, після тривалої перерви відроджуються у наш час. Література: 1. Бучнвич В.Е. Записки о Полтаве и ее памятниках.-Изд. 2-е испр и доп. С пла­ ном Полтавской биты и достопримечательностями тПолпшы.-Полтава;Типо-Литогр.Губерюс. Правления,1902.-с.5,6,23,24,161,379. 2. Там само.-с.5, 3. Дохман М А Путеводитель по Полтаве на 1909 г.-Полгава,1908.-с.6. 4. Капчинська ЄХ Природні умови мПолтави та її околиць.//Географиний ібірник-К.,1960.-ь 3.-арк.69. 5. БулаваЛМ-Географіярідногокраи5.-Полгава:ПОІПСИТД19%.-ар«.16. 6. План міста Полтави.-К.:Укргеодезкаргографія,1997.-Г-7Д-7Д-7 Є-7.Ж-7,Г-8,Д8Б-8;Є-8.Ж-8. ‘ 7 Булава ЛМВказпраця.-арк.Іб. 8. Капчинська €.1 Вказ. праця.-арк.бУ. 9 |Жук В.Н-1 Лтава/,Полтавщина :Ннциююііедичнии довідник/За ред Кудрицького В.А.-К.:Укр. Енцикл..1992.-арк.473-474. 41 10. Капчинська Є.I. Вказ. праця.-арк.69. И. Бучневич В.Е. Вказ праця.-с.5. 12. Кигим С-Л-, Халимон О.В., Кондратенко Т.К. Річечки м.Полгави.//Четвергі каришин:ькі читання-Полгава.1997.-арк.98-99. 11 Там само.-арк98. 14. Гавриленко МЛ. Короткий географічний нарис.//1"Іоліавщина./3а ред Криворотченка-Полгава, 1928,-тЛ.-арк 10. 15. Бучневич КЕ. Вказ. праця.-арк.6. 16. |Жук &Е]. ПолгавкаУ/Полтавщина..арк704. 17. Кигим С Л ., Халимон О .Е »Кондратенко Т.К. Вказ. праця.-арк97-98. 18. Денисенко а Щоб Ворскла чаруваш красоюУ/І Іо.ггавський вісник.-1997,№39.-26 вересня. 19. Бучневич &Е. Вказ. праця.-арк 161. 20. НА ПКМ-од збЛ02-164.-аркЛ 21. Вечірня Полтава.-1998-ч. 11. 22. Бучневич В.Е. Вказ.праця.-с.23. 23. Бучневич В.Е. Вказ фаця.-с.24. 24. НА ПКМ.-оддб.П02-164.-*арк.5. 25. Ігнаткін ІО^Вайнгорт Л.С. По-тгава Ісгорико-архпекіурюн нарис -К Вилво "Будівельник", 1966.-арк.4142. 26. Полтавщина:Енциклопедичний довідник/За рсдКудрицького А.В.-К.: Укр.енцикл.,1992.-арк763. 27. Анзрієнко Т Л ., Байрак О.М., Залудяк М І та інш. Заповідна краса Полтав­ щини -Полтава; ЮА Асгрея, 19%.-арк. 180. 42 © Володимир КОРОТЕНКО ДОКУМЕНТИ ПРО СЛУЖБУ В .Є .БУЧНЕВИЧА. Особиста та службова біографія В Є.Бучневича, на відміну від його io торико-краєзнавчих праць, маловідома У Державному архіві Полтавської області зберігається невелика кількість документів, що містять відомості про службу В.Є.Бучневича в поліцейських та судових установах губернії. Надзвичайно цінною для вивчення біографії дослідника історії Пол­ тавщини є справа Полтавського окружного суду про службу судового при­ става В. Є.Бучневича1. Починається вежа формулярним списком про служ­ бу, датованим 1904 р., з внесеними до нього пізніше змінами та доповнен­ нями. З формулярного списка дізнаємося, що Василь Євсгафійович Бучневич, син капітана, народився 10 липня 1860 р. Навчався у Полтавській гу­ бернській пмназп, але курс наук не закінчив. 19 серпня 1881 р вступив на службу до Полтавського окружного суду канцелярським служителем. 19 серпня 1885 р. був переведений на посаду помічника секретаря Роменського повітового з'їзду мирових судей; з 25 квітня 1886 р. виконував обов'яз­ ки судового пристава; 28 травня 1887 р. знову переміщений на посаду по­ мічника секретаря з’їзду. 9 листопада 1890 р. В.Є.Бучневич зарахований до складу канцелярсь­ ких чиновників губернського правління й відряджений в розпорядження Полтавського поліцмейстера. З липня 1892 р на нього покладено обов'яз­ ки помічника пристава по здійсненню попереджувальних заходів проти холери. 11 серпня 1892 р. В.Є.Бучневича призначено секретарем Полтав­ 43 ського міського поліцейського управління 3 26 жовтня 1896 р по 16 сер­ пня 1897 р. його відряджено до губернської переписної комісії, створеної у зв'язку з проведенням Першого загального перепису населення Російсь­ кої імперії 1897 р 3 березня 1904 р. В.Бучневич призначений виконуючим обов'язки судового пристава Полтавського окружного суду, 10 листопада 1905 р. затверджений на цій посаді. Перший класний чин - колезького реєстратора - був присвоєний В Є Бучневичу 7 липня 1886 р. Подальше просування в чинах: 1888 - гу­ бернський секретар, 1891 - колезький секретар, 1895 - титулярний радник. Наступний чин - колезького асесора - чомусь отримав з великою затрим­ кою: 1904 р , з старшинством з 1897 р. Останній чин - надвірного радника - В.ЄБучневич отримав 1905 р. Був нагороджений двома медалями - в пам’ять імператора Олександра Ш (1897 р.) та на відзнаку 300-річчя Дому Романових (1913 p.). Отримував 600крб. платні нарік1 Дружина ВЄБучневича, Ганна Савівна Кальченко, дочка почесного громадянина, народилася 20 сі чня 1870 p., одружені з 28 квітня 1891 р. Ма­ ли трьох синів: Володимира (нар. 1 травня 1892 p.), Миколу (нар. 27 лис­ топада 1895 p.), Георгія (нар 24 лютого 1907 р.)2. Володимир Васильович Бучневич, як видно з його особистої заяви до Полтавського окружного суду від 23 червня 1910 p., закінчив Полтавське Олександрі вське реальне училище й збирався вступати до вищого учбово­ го закладу1. Однак у формулярному списку відомості про сина Володими­ ра викреслені, крім того, у проханні В Є Бучневича про призначення гро­ шової допомоги на лікування йому та синові Миколі (січень 1914 р ) згаду­ ється лише Микала та Георгій*. Очевидно, Володимир помер після 1910 р. Микола Васильович Бучневич навчався у Санкт-Петербурзькому по­ літехнічному інституті за кошти батьків Полтавська газета "Наша жизнь" від 5(18) липня 1918 р опублікувала повідомлення Полтавської студент­ ської соціалістична організації про смерть "борця за світле майбутнє" Миколи Васильовича Бучнбвича, який помер після тяжкої хвороби в Алушті 11 липня 1918 р.5 Більша частина документів справи - різноманітне листування з питань професійної діяльності судового пристава Слід зазначити, що збереглося 44 досить багато скарг на нібито неправильні дії В.ЄБучневича під час ви­ конання службових обов'язків. Деякі документи свідчать про поганий стан здоров'я В Є Бучневича та йоло хвороби, Є посвідки лікарів проте, що він хворів на бронхіт, катараль­ ну жовтуху, запалення нирок, у 1912 р прохав відпустку у зв'язку з неврас­ тенією, "развившейся на почве ослабленного пищеварения и переутомле­ ния"6. Після лютнева революції В Є Бучневич залишився на посаді судового пристава Документів про його службу під час правління Центральне* Ради та гетьмана Скоропадського у справі немає, хоча, згідно з газетними публікаціями, він значиться на посаді ще в січні 1918 р.7. 3 20 липня 1919 р (після прихода денікінських військ) він знову на посаді судового пристава Полтавського повіту У рапорті на ім'я голови Полтавського окружного су­ ду вказує, що при більшовиках, з 3 травня 1919р. працював діловодом у на­ родній юридичній консультації 2-го району м.Полтави*. Крім вказаної справи, в держархіві області зберігається формулярний список про службу В.Є.Бучневичаза 1897 р., але його відомості практично дублюються в списку 1904 рЛ На жаль, архівні документи занадто скупі й не дають повного уявлен­ ня про службу та особисту біографію В.ЄБучневича, яка, на нашу думку, заслуговує на подальше вивчення. Література та джерела: 1. Державний архів Полтавської області -ф 549.оп 1 -спр 60 2. Там само-арк.2-6. 3. Тамсамо.-аркК)0-101. 4. Там само.-арк.!80. 5. Наша жизнь -1918.-№ 36 -5(18) липня 6. ДАЛО-.-ф.54<).оп.1.-спр.6().-арк.5().І()ЗЛ29Л78. 7. Полтавские губернские ведомости.-1918.-№ 2.-13 січня. 8. ДАПО.-ф.540,оп.1.-Спр60.-арк194.]95. 9. ДАПО.-ф.83, оп І -спр.28.-арк32-36А. 45 © Тарас ПУСТОВІТ НЕ ДРУКОВАНІ ЛИСТИ В .Є .БУЧНЕВИЧА. Епістолярна спадщина будь-якої творчої особистості завжди привер­ тала увагу серйозних дослідників. Та подвійну цінність вона має тоді, коли звертаються до неї вже на відстані часу. Саме е пістолярі я, як правило, додає про авторів (відповідно їх респондентів) нові, іноді несподівані широкому загалові відомості, які зачасго відсутні в інших офіційних дже­ релах До того ж, автори щоденникових записів та листів постають перед нащадками природніше (і тому зрозуміліше) у своїх буденних клопотах та вчинках. В Інституті рукописів Центральної Наукової Бібліотеки ім. В.І.Вернадського НАН України (м.Київ) зберігається три листи полтавського кра­ єзнавця В.Є.Бучневича. Вірогідно, це лише мала частка того, шо осіло сво­ го часу в приватних архівних зібраннях, зокрема у фондах редакції "Киев­ ской старины" та архіві відомого українського історика-архівіста В Л Модзалевського. Адже до листування амагора-краєзнавця зобов'язувало саме життя - вибратися в пошуках необхідних для роботи історичних джерел до Санкт-Петербургу та Москви ВБучневичу не завжди було під силу (що в якійсь мірі підтверджують його "провінційне сидіння" і наукові посилання у популярних роботах з історії Полтави, Кременчука, Ромен та інш ). За своїм обсягом листи Бучневича досить лаконічні, хронологічно вони охоплюють період з 1888 по 1916 рр. Якщо характеризувати їх за змістом, то вони скоріше офіційно-ділові Однак не зважаючи на свою су- 46 кість, листи безумовно несуть певну інформативність, передовсім стосов­ но самого автора. Тож спробуємо стисло її визначити Перший лист ВБучневича до редакції журналу "Киевская старина" вже вкотре підтверджує прийняту поміж місцевих науковців тезу про те, що улюбленою темою провінційного дослідника була "Полтавська вікто­ рія" 1709 р (і голови її діячі, крім гетьмана І .Мазепи звичайно) Лист свід­ чить, що Василь Євстафійович не тільки уважно фіксував будь-які близь­ кі за тематикою публікації і записував спогади старожилів, а й водночас намагався виправити сторонні помилки та неточності1. До речі, його уточ­ нення стосовно перебування шведського короля Карла ХП у Ромнах зго­ дом було розширено і оприлюднено, зокрема, на сторінках тієї ж "Киев­ ской старины"1 Інші листи (скоріше листівки) ВБучневича до В МодзалевськопУ дозволяють зробити два головних висновки: 1. Полтавський краєзнавець протягом тривалого часу наполегливо збирав, ймовірно до власної бібліотеки, не тільки публікації місцева пері­ одики, а й спеціальні наукові видання (краєзнавчого, генеалогічного нап­ ряму). 2. Між В Бучневичем та В Модзалевським були досить офіційні від­ носини (у всякому разі приданими їх назвати ніяк не можна, виходячи зі змісту листів). Вірогідно, Василь Євстафієвич підсвідомо відчував ту велику різницю, що існувала між ними, як науковцями... Оцінюючи досить критично вагу поданих до розгляду широкого зага­ лу листів, все ж зазначимо - їх друк, це ще един свіжий штрих до творчої спадщини і пам'яті полтавського краєзнавця Василя Бучневича Література та джерела: 1. ІР ЦНБ ім В І Верналеькош НАН України -од. зб. Щ-9593. 2 Бучнеиич В.Е Пребывание Карта ХП в Ромнач.//Кневская старина -19()4-т.Зс.111-113. 3. ІР ЦНБ їм В.І.Вернадського НАН України.-од. зб. Ш-3220,32219. 47 Додаток: До редактора "Киевской старины". Января 8-го дня 1888 года. В редакцию" Киевской странны". В недавно вышедшей в свет "Памятной книге Полтавской губернии] на 1888-й год" под редакцией ДА.Троиминекого, где многие исторические сведения заимствованы из "Памятной кнююи Полтавской губернии] на 1865 под" П.И.Во­ дянекого, а также многие из них не проверены, вследствие чего не вполне точны, между прочим, в статье:"Древнейшие церкви и следы исторімесхих событий" ска­ зано: "дом, где квартировал Карп XII в г.Ромнах, принадле#*н поручику Соломахе и переулок называется и до сих пор королевским". Считая такое сообщение голо­ словным, на основании имеющихся у меня данных и рассказов старожилов, прошу дать место нижеследующим сведениям. Дом, где квартировал Карл XII в 1708 году в г.Ромнах (с 18 ноября по 16 де­ кабря), теперь уже не существует. В то время он принадлежал помещику Михальскому* и находился внутри крепости, вблизи нынеиней соборной церкви, в одном переулке, носившем впоследствии название Королевской улицы, которая еще называлась так при распланировке города в 1804 г. и выходила с одной стороны на нынешние Вольшую-Роменскую, а с другой на Духовскую улицьі. Затем дом этот достался подпоручику Федору Тимофеевичу Неженцоеу, который совершен­ но перестроил его в 50-х годах; затем, после смерти его (4 апреля 1865 года), достался поручику Андрею Тимофеевичу Соломахе, последний разобрал его для других построек, а двор продал мещанину Юхиму Сатановскому, который и ныне ему принадлежит. Во время бытности Карла XII означенный дом небольшой, де­ ревянный, бывиий тогда под соломенною крышей с плетневою завалиной, зак­ лючал в себе пять комнат и сени. По преданию, расположение в нем квартиры шведского короля было следующее: из оеней на право была его канцелярия, на лево - зал, прямо - прихожая, из прихоией на право - кабинет, на лево - гостинная. Означенные сведения прошу не отказать поместить в журнале "Киевская старина", а также выспать и тот номер, где она будет напечатана, по адресу: Ромны Поггг[авской] губ[ернии], В.Е.Бучневичу. ІР ЦНБ /и В.1.Вернадського НАН УкраІНи -од зб 1Н-9Э93 48 До ВЛ.Модзалевського. 1. Сентября 12-го дня 1914 г Милостивый Государь, Вадим Львович! Позвольте обезпокоитъ Вас моей покорнейшей просьбой: не откажите в любезности Вашей достать для меня и выслать наложенным платежом 1-н экземпляр книги: "Род Полетик. Происхождение, история и пр. и etc", Чернигов, 1892 г. Книга эта необходима мне к собираемым материалам для "Истории г.Ро­ мен” Исполнением просьбы очень обяжете Вашего покорного слугу. Василии Бучневич. I Р ЦНБ м В.Г.Вврнадського НАН УКрв1Чи -од *5 111-3220 2. Чернигов в Дворянское Депутатское собрание Вадиму Львовичу г-ну Модзалевскому. г.Пйггаю 10.02.1916 г Покорнейше прошу Вас не отказать в любезности о высылке мне наложен­ ным платежам брошюры Вашей: "Павел Леонтьевич Полуботок”, а такие 5-й том ’Малороссийского родословника", если он уие вышел в свет. Исполнением просьбы буду обязан. Адрес мой: г.Полтава, Сенная площадь, Кирпичный пер{еулок], д[ом] N8 11-й, Василию Евстафьевичу Бучневичу. IP ЦНБ ш В I Вернадського НАН Укради-од. зб. 111-32219 49 © Зінада ЯНЕНКО АРХІВНИЙ ОПИС ДОКУМЕНТІВ ФОНДУ В .Є .БУЧНЕВИЧА, ВТРАЧЕНИХ ПОЛТАВСЬКИМ АРХІВОМ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. На початок Великси' Вітчизняної війни у Державному архіві Полтавсь­ ко« області було сконцентровано 1 626 176 одиниць зберігання, що висвіт­ лювали історію Полтавщини білілі ніж за 300 попередніх років. Незначна частина документів була евакуйована на Схід. Архівним матеріалам, що залишилися на окупованій території, було завдано непоправної шкоди, бо держархів був пограбований і спалений. Поміж втрачених під час війни фондів значиться і невеличка за об'ємом колекція документів під назвою "Приватний фонд В.Є.Бучневича, члена Полтавської вченоі архівної комі­ сії" (без дат). Відомостей про те, коли і звідки вона надійшла до архіву, немає, документи колекції втрачені, але опис зберігся. Його фізичний стан задовільний Він підшитий в обкладинку з картону сірого кольору, форма­ ту 225 мм на 340 мм. Корінець обкладинки з тканини, у верхньому право­ му куті наклейка білого паперу з числом 2147, що позначає фонд. Нижче, на відстані 100 мм від верхнього краю, на білій паперовій наклейці зазна­ чена назва фонду. На внутрішній стороні обкладинки знаходиться доку мент такого зміс­ ту: "Акт 1938 р 15 травня дня складений в тому, що бригадою № 2 впо­ рядкований фонд 2147 "Частный фонд В.Е.Бучневича, члена Полтавской ученой архивной комиссии", в кількості арх одиниць 16". Далі дата 15 50 травня і підпис. Сам опис має вигляд рукописного реєстру 16-ти справ, записаних темнобузковим чорнилом на одному аркуші паперу з двох сторін. Папір білий, дещо пожовклий від часу, лінійований по вертикалі та горизонталі в друкарні На звороті аркушу вздовж правого поля дрібним шрифтом набрано; "ТипографіяИ.Л.Фришберга, Полтава, 1917-516" Почерк, яким зроблено записи справ та заповнений акт співпадає. От­ же опис складався чи переписувався 1938 року. Заголовки справ малоін­ формативні, архівна форма опису невитримана Д атована лише одна спра­ ва, кількість аркушів у справах не вказується. Нижче подається опис в тому вигляді, в якому він зберігся, мовою оригіналу, без будь-яких виправлень. Частный фонд В Е Бучневича члена Полтавской ученой архивной ко­ миссии: 1.Материалы для записок о Полтавской губернии 2. Материалы для истории г.Глинска 3. Материалы для истерии г.Кременчуга 4. Заметки о Полтаве 5. Материалы относящиеся до истории Полтавской области 6. Магергалы по Полтавщине 7. Заметки ю газет и переписка Бучневичу 8. Сочинения о истории 9.2. Сочинения Бучневича 10. Разные сочинения и биографии ріжних осіб 11. Біографії ріжних осіб 12. Учебные заведения в гПоліаве 13. Примечания к истории Малороссии 14. Записки о Полтаве и ее памятниках 15 . То же . . 16. Исторические сведения о городе Ромнах 1886-1886 [рр ] 90 [аркушів]. 51 © Оксана Коваленки Бучневич В .Є . про Полтавську фортецю XVII - XVIII століття. Серед багатьох досліджень початку XX сг., присвячених історії Пол­ тавщини з часів першої літописної згадки до першої чверті XX сг., увагу привертає праця відомого краєзнавця, автора, як він сам зазначає "книг о Кременчуге, Ромнах и многих других иследований о Полтавской губер­ нии" Бучневича Василя Євстафійовича.1 Книга "Записки о Полтаве и ея памятниках", що вдруге побачила світ 1902 р , мала на меті донести до інтелігенції, ісшриюв-краєзнавціа широко­ го загалу дані про історико-культурні та духовні надбання міста Полтави. Одним з багатьох питань, що розробляються автором є проблема фор­ тифікаційних споруд Полтавського замку доби Гетьманщини, їх доля та локалізація на сучасній йому території міста. Розглядається вона в першо­ му розділі твору. Основними джерелами для В Бучневича слугували праці Д БантишКаменського, Я.Єфремовича, ЯПадалки2, О. Лазаревського О Максимовича4, М.Арандаренка5та Г Данилевського6. Безперечно, доробок останніх з перелічених авторів є найвагомішим в той час у цій проблематиці. По­ черпнуті автором факти ретельно скомпільовані, приправлені місцевими легендами щодо певних топонімів та власними спостереженнями й дос­ лідженнями . 52 Базовою для ангора став уривок статті Г. Данилевського "Палтавская старина в огношшии ко времени Петра Великого"7, що змальовує картину оборонних споруд Полтави ХУП-ХУШ сг Саме в обробці ВБучневича вона була майже єдиним джерелом з цієї теми для більшості дослідників Полтави Отже, проаналізувавши наведені в першому розділі факти, що стосуються історії Полтави ХУП-ХУШ сг, можна відтворити панораму пізньосередньовічного міста за уявленнями В Бучневича Полтавська фортеця, за описом автора, була прикордонним форпостом Лівобережних українських земель. їй, як і іншим порубіжним фортецям, надавалося великого значення, в якості опорного пункту, що перешкоджав просуван­ ню татар Бо лежала вона поблизу так званого Моравського шляху, відо­ мого напрямку грабіжницьких походів Кримсько» Орди. Вміщений на сторінці 52 план Полтавської битви дає уявлення про обриси фортеці, яку схематично позначено, як дводільне місто з цитаделлю. Зображено загальноміські укріплення у вигляді системи басті­ онів. з’єднаних захисними стінами ( в описі — куртини), та їх розміщення щодо ріки — важливого шляху сполучення та оборони. Наведена в плані загальна конфігурація доповнюється свідченням мандрівника Польового, які цитує автор в третьому розділі, про форму укріплень, як чотирикутника в плані. В Бучневич шголошує на гармонійному поєднанні оборонних споруд та рельєфу оточуючої місцевості, використанні крутосхилів ярів, що про­ різають плато для посилення оборони Він виділяє й найслабше місце за­ хисних споруд — між першим та п’ятим бастіонами (Пегровська вулиця — сучасна пл. Леніна), де місцевість рівна і схили не становлять додатко­ вого захисту. Питання етапів зростання, розвитку й розширення фортеці майже не розглянуті. Лише зазначено, що укріплення становлять й охоплюють нез­ начну частину території Полтави, а фортштадг і око.шці — територію значно більшу Ця особливість притаманна пізньосередньові чному місту, зовсім не виключала економічної, соціальна, територіальної підпорядко­ ваності міській фортеці передмість' 53 Збудоване на початку XVII ст.первісне укріплення, що містилося в ме­ жах сучасних вул. Леніна, Панянського бульвару та урвищ мису корінного берега, не описується. Подано вигляд фортеці вже після розширення її в 40­ х рр. XVII ст. за Станіслава Конецпольського. Захисні споруди Полтави на цей час, на думку В Бучневича, складалися з ровів та земляного валу. Оборонна лінія укріплень мала брами Окрім міських (внутрішніх), було п’ять кріпосних (зовнішніх) брам, що розташовувалися в напрямку головних шляхів, що вели до ПолтавиСеред брам — Сампсонієвська, Спаська, Мазурівська, Миколаївська. Піднімає В Бучневич питання про назву останньої брами, що розташовувалася між Соборною площею та раскатом (Паняський бульвар), яка в історіографі] має назви; Королівська, Курилівська (МАрандаренко, І.Павловський), Криловська. Пояснюється це за В Бучневичем, польською вимовою — Криловська, Крулевська, Королевська Брами підсилювалися дерев’яними вежами, які були одно- чи двоярусні, вкривалися наметоподібними дахами Серед додаткових оборонних укріплень використовувся палісад — за визначенням В Бучневича, щільний частокіл з високих загострених паль, що слугував захистом від ворожого вогмо та перепоною для учасникі в штурму. Внаслідок тат», що опис Полтавської фортеиі переважно к о м п і л я т и в н и й , сталося так, що автор, поруч, наводить два суперечливих факти: про те, що форгафікаційний "вал з ровом без одежі“' т.б. без дерев’яного укріплення (М Арандаренка) та про наявність палісаду (Г.Данилевського) Творчий підхід виявився в тому, що автор намагався локалізувати ук­ ріплення полкового міста за відомими йому громадськими та цивільними будівлями, зазначаючи, в останньому випадку, їх колишніх та сучасних власників, що дає змогу, з великою долею достовірності, відтворити обри­ си фортифікації на карті території міста Полтавські укріплення на початку ХУЛІ ст не відповідали тодішньо­ му рівню європейської фортифікації Петро 1, оглядаючи Полтаву після червневої битви !709 р., зауважив полоненому фельдмаршалу Реншільду: "Странно, что в столь долгую осаду вы не смогли овладеть этою слабою крепостью" Звісно, Петро І, виученик європейських фортифікаторів, не 54 міг оціниш можливостей козацька традиції побудови укріплень, харак­ терним зразком яких і була Полтавська фортеця 9 Історичну долю оборонних споруд можна реконструювати, спираю­ чись на другу частину розділу "Записок" та окремі дослідження щодо "вы­ сочайших" відвідин Полтави Це спроба надання місту вагомості через пе­ релічення осіб монаршого дому, що перебували в Полтаві. Такі повідом­ лення насичені суб’єктивними, але цікавими з погляду відчуття епохи, ви­ тягами з подорожніх записок графа Сегюра, флігель-адькгганта С. Юр’євича, А.Михайловського-Данилевського Укріплення зберігалися в напівзруйнованому стані до 1817 р. Перед приїздом імператора Олександра 1 генерал-губернатор князь М.Рєпнін наказав зрити вали, засипати рови. Цар висловиив невдоволення цим вчинком, бо вважав, що потрібно було зберегти їх, як історичну пам’ятку. Підводячі підсумки, слід зазначити, що незважаючи на компілятив­ ний характер та схильність до розташування матеріалів у вигляді переліку, твір В.Є. Бучневича є корисним, а в багатьох випадках цінним джерелом з історії Полтави. Адже автор, відомий ісгорик-краєзнавець свого часу, уза­ гальнивши всі доступні йому відомості, зробив вагомий внесок в історич­ ну скарбницю знань про наше рідне місто. Лггература: 1. Бучневич В.Ш Записки о Полтаве и ея памятниках. Изд. 2 .— Полтава 1902.— ’ 2. Падалка Л.В. Прошлое Полтавской територии и ее заселение.: Ислеяование и мат-лы — ПолггаваЛУАК 1914. — 236с. 3. Лаааревський А.М Исторический очерк местности, составившей Полтавский полк. //Киевская старит — 1903. — №4. — С.97-107 4. Максимович А.М. Собрание сочинений. — Т.2: Отд. Историко-топографичес­ кий, археологический и этнографический. —К.Тип. М.П. Фрипи. 1898. —С.359-364 5. Арандарснко М И. Записки о Полтавской губернии, составленные в 1846 г. — Ч.Ш. — Полтава, 1852. — Юс. 440с. 55 6. Дянилсвский Г.IX Полтавская старина в отношении ко времени Петра Велико­ го. // Журнал министерства народного просвещения. — 1855. —4.89. — С.132-177 7. ДанилЁвський Г.П. Вказана праця 8. Комнан Е.С, Маркина В А О некоторых особенностях социалыю-економического рачвигия городов Правобережной и Левобережной Украины в XVI]-ХУГО ев. // Го­ рода феодальной России. Сб. статей. — МИаука, 1966. — С..359 9. Вечерський В.В. Містобудівний розвиток Полтави за часів Гетьманщини. // КОТ. — ВипІ. — Полтава, Криниця. 1993. — С.ЗЗ 56 ДО БІБЛІОГРАФІЇ ПРАЦЬ В .Є .БУЧНЕВИЧА У квітні 1998 р. виповнилося 70 років від дня смерті Василя Бучневича — полтавсь­ кого історика, відомого широкому загалу дослідників минулих) Лівобережної України. Вшановуючи вчсного-кржлнавця пропонуєш до дру*у матеріали до його бібліографи. Бучиевич Василь Євстафійович (10.07.1860-11.04.1928, Полтава) — краонавець, історик міста Полтави Народився в сім’ї військового в Ямпільському повпі Кам'янгиь-Подільської губернії. В 1865 р. разом з батьками переїхав до мЛолгави, Навчався в Полтавський гімназії, але курс ж закінчив. З 19 серпня 1881 р. ш державній службі— канцелярист Полтавського окружного су­ ду. В 1885 р. переїжджає до м.Ромен Полтавської' губернії, де працює на судових посадах помічником секретаря Роменського з’їзду мирових суддів та судовим приставом. 3 1896 р. працює в губернській переписній комісії 3 1904 р. переїжджає до Полтави, де продовжу є службу на посазі судового пристава Полтавського окружного суду. Член Полтавської Вченої Архівної Комісії, автор багатьох публікацій з історії міст Ро­ мен, Кременчука, Полтави, історії Полтавського бою. Публікувався в часописах "Полтав­ ские губернские ведомости", "Полтавский вестник”. "Киевлянин", "Полтавские епархи­ альные ведомости" та ш Основна правд — "Записки о Полтаве и ее памятниках" (1902). Хоча його праці мають в основному компілятивний характер, вони несуть в собі величезне фактографічне навантаження, досить серйозно перевірене автором. Цінність робіт В Є.Бучнгвича в тому , що він зібрав у своїх правдх. використав і доніс до сучасного читача назавжди втрачені джерела та матеріали з історії Полтавщини XVII - поч. XX. 1881 Памятник на месте отдыха Петра Великого в Полтаве // Пчелка. — 1881— № 17. ' 57 1882 Записки о Полтаве и ее памятниках. — [1-е изд.]. — Полтава: Гипогр И..А. Дрхмана, 1882. — 227 + ХЫХ с. — 1с. не нум, Рец.:Матченко И.В. ВЕ.Бучневич. Записки о Полтаве и ее памятниках. — Полтава, 1882. // КС. — 1883. — Т. VI. — Май. — Библиография. — С161-164. 1883 Сведения о колоколе Кизикермен в Полтавском Успенском кафедраль­ ном соборе. — Полтава, 1883. 1884 Несколько слов о домике Котляревского в г.Полтаве. //КС. — 1884. — Т.Х.— Октябрь.— Известия и заметки. — С.352-353. Поправка к надписи на иконе в селе Жуках. // КС. — 1884. — Т.Х. — Сентябрь. — С. 175-177. 1885 Гетманский город. // КС. — 1885. — Т.ХЬ — Март. — Известия и заметки — С.578-580. 1886 Колокол "Кизикермен". // КС. — 1886, — Т.ХУ1. — Декабрь. — Известия и заметки. — С.747-749. 1889 Заштатный пород Глинск (Роменского уезда). // ПЕВ, ЧН. — 1889 — № 18*. — 15 сентября. — С.590-594. *В журнал помилково надруковано: ч. 17. 58 К истории Николаевской церкви в г.Ромнах: (Заметка) Архиерейская грамота на построение Николаевской церкви в г Ромнах в 1748 году // ПЕВ, ЧН 1889 — № 11 — 11 июня. — С.365-367. Местечко Константинов (Роменского уезда). // ПЕВ, ЧН — 1889. — № 3. — 1 февраля. — С 86-89 Памятник Котляревского в Полтаве // КС. — 1889 — T XXV1 —- Ав­ густ. — Документы, известия, заметки. — С.550 Пребывание шведского короля в Ромнах. // Исторический вестник. — 1889 — № 10.— С.230-231 1890 Замечательные села и местечки в Роменском уезде. //111 В. — 1890, — № № 23; 24; 25. Замечательные села и местечки в Роменском уезде: Перепечатано из №№ 23; 24 и 26 неофициальной части Полтавских Губернских Ведомос­ тей. — Полтава, 1890. — 9 с. Ромны: Очерк Перепечатано из № № 3; 4; 5 и 6 неофициальной части Полтавских Губернских Ведомостей. 1890 г. — Полтава, 1890. — 14 с 1891 Кременчуг и посад Крюков. //111 В. — 1890. — № № 9; 11; 12; 13; 14; 15; 16; 17, 19; 24; 25 Полтавские подземелья. / / 111 В. — 1891. — № № 53; 54; 55. 1892 Кременчуг и посад Крюков. Рец. на кн. Ф.Николайчика //КС. — 1892 — Май. — Библиография — С 306-309. . 1893 К истории Воскресенской церкви в г Полтаве. // ПЕВ, ЧН — 1893 — № 8 — 15 апреля — С.372-377. 59 Статистическое описание города Полтавы в 1858 году: (Извлечено из Журнала Министерства Внутренних Дел за 186] год кн.2,)/Изд. Полт гу* бернск. статистич. комитета — Полтава: Типогр. губ правления, 1893. — 31 с. Церковь Спаса Неруксггвореннопо образа в Полтаве — Полтава, 1893 — 41 с 1896 А.Н Татищев: [Некролог]. //111 В — 18%. — № 17. А.Н.Татищев: [Некролог]. //ПЕВ, ЧН — 1896. — № 9. — С.269-271. 1897 К биографии И.ПКогляревского. // ПГВ — 1897. — № 94 1902 Записки о Полтаве и ее памятниках. / Составил ВЕБучневич: (Автор книг о Кременчуге, Ромнах и многих исследований о Полтавской губер­ нии). — 2-е изд., испр. и доп. — С планом Полтавской битвы и достопри­ мечательностями г.Полтавы. — Полтава: Типо-лигогр. губернск правле­ ния, 1902. — 449 с. Рец.: О Л Записки о Полтаве и ее памятниках. Составил В Е Бучневич — Изд. 2-е, испр. и дот., с планом Полтавской битвы и достопримечатель­ ностями (ас) г.Полтавы. — Полтава, 1902, іп 8, 449 стран. // КС. — 1902 — Т.ХХГХ. — Ноябрь — Библиография — С. 114-123. 1903 Дом воспитания бедных в Полтаве // ПВ. — 1903. — № 223. И.Ф.Богданович. (К столетию со дня его кончины) // ПВ. — 1903. — №27. К биографии И.І І Котляревского // ПВ. — 1903. — 30 августа — № 212 60 1904 Пребывание Карла ХП в Ромнах // КС. — 1904. — Март. — Известия и заметки. — С. 111-113 1909 К биографии Александровского парка в Полтаве. // ПВ — 1909 — № 1845. 1 О пребывании Карла XII в Жуках. //ПВ — 1909 — 4 июня. — № 1960 —С2 Памятник на месте отдыха Петра Великого в Полтаве. // ПВ — 1909 — 26 июня. — № 1979. — С.2. Полтавская старина в отношении ко времени Петра Великого. (Извле­ чено В Е Бучневичем из статьи Г П Данилевского, посетившего Полтаву в 1855 году, напечатанной в "Журнале Министерства Народного Просвеще­ ния" 1856 года, февраль, часть LXXXIX., сгтд П. — С. 133-177. — Полтава: Типогр. Н.М.Старожицкого, 1909. — 58 с. — (К 200-му юбилею Полтав­ ской битвы). Страничка из истории Полтавской битвы. / / 111 В. — 1909 — 9 мая — № 1 9 3 9 — С.2 Церковь Спаса Нерукотворенного образа в г Полтаве в 1844 году и прежде бывшая Преображенская церковь в 1708 году. // ПВ — 1909 — 21 мая — № 1948, — С.2. Шведская армия в Переволочне в 1709 году. // ПВ. — 1909. — 25 июня — № 1978, — С.З. 1911 На могиле П.Бодянского // ПВ — 1911 — № 2634 1913 ■ Иван Петрович Когляревский. // ПВ. — 1913. — № 3257. К истории Спасской церкви в гор. Полтаве / / ПВ — 1913. — 30 июня. — № 3163. — (Полтавская старина). 61 Колокол "Кизихермен" на колокольне Полтавского Успенского кафед­ рального собора.//ПЕВ, ЧН. — 1913. — № 3. — 20 января. — С. 189-193. Несколько слов о могиле П.И.Бодянского. // ПВ — 1913. — 29 мая. — №3138. Пребывание А.В.Суворова в м.Опошне, Зенъковского уезда // ПВ — 1913. — 30 апреля. — № 3115 —(Полтавская старина). 1916 Село Жуки, Полтавского уезда. // Тр. ГТУАК — Полтава: Электрич типогр. Г.И.Маркевича, 1916. — Вып.14. — С.31-43. Село Жуки, Полтавского уезда: Отдельный оттиск из XIV выпуска Трудов Полтавской Ученой Архивной Комиссии. — Полтава: Элеюрич. типогр. ГИ.Маркевича, 1916 — 15 с. 1917 Из Полтавской старины. Архиерейская грамота на освящение вновь построенной Соборной Свято-Духовской церкви в г.Ромнах в 1747 гсщу. // ПЕВ, ЧН.— 1917. — №21. — С.1509-1510. Местечко Решегиловка Полтавского уезда. // Тр. ГТУАК — Полтава: [Элеюрич. типогр Г.И.Маркевича], 1917. — Вып. 15. — С.5-55. Местечко Решегиловка Полтавского уезда: Отдельный оттиск из XV выпуска Трудов Полтавской Ученой Архивной комиссии. — Полтава Элеюрич типогр Г И Маркевича, 1917 — 53 с. 1918 Ильинская ярмарка // Родной край. — 1918 — № 3. 1919 Григорий Савич Сковорода. // Голос Юга. — 1919. — № 64 1993 Крестовоздвиженский монастырь. ИЖук В.Н. Полтавський Хрестовоз- 62 движенський монастир. — Полтава, 1993. — С.84-104 Ли.: Передрук з другого видання книги В.Бучневича "Записки о Полта­ ве и ее памятниках’1. 1996 Село Жуки, Полтавського повпу. — Вид 2-е, репринтне. / ГПдг. до дру­ ку Супруненка О Б — Полтава: ВЦ "Археологія", 1996. — 16 с. Про ИЄБучневича Бучневич Василь Остапович: [Некролог] // Записки Полтавського Нау­ кового при Всеукраїнській Академії Наук Товариства. — Вип.П. — Пол­ тава, 1928— C.XV. Бучневич Василь (1860-1928). // Енциклопедія Українознавства: Слов­ никова частина. — Т І — Львів,1993.—С.200. Бучневич Василь Остапович. // Кутинський М. Некрополь України / Дніпро. — 1990. — 4.6. — С.141. Бучневич Василий Евстафьевич. // Павловский И Ф Краткий биогра­ фический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины ХУШ века. — Полтава, 1912. — С.28-29. Памятная книжка Полтавской губернии на 1910 год. — Полтава, 1910. — С.55. ' Село Жуки, Полтавського повіту. — Вид 2-е, репринтне. — Полтава: ВЦ "Археологія", 1996. — С. 16. © Укладач Мокляк В О. © Вперше ту&нковшк/ * мсурнагй "Археалагычний Літопис Лівобережної Укроти ’’Ш -2 за 1998р 63 СКОРОЧЕННЯ бл — без дати мости, Полтава б.м. — без місця ПДМ — Полтавський державний музей їм. В.Королгнка. Полтава ДАЛО — Державний архів Полтав­ ської області ІЮ .Ч Н — Полтавские епархиаль­ ные ведомости. Часть нюффициальшя ІР ЦНБ м. ВХВернадсшого НАН Україні — Інститут рукописів Центральної ПУАК — Полтавская Ученая Архив­ наукової бібліотеки їм В.І.ВерналзіКого ная комиссия. Полтава Національної Академії Наук України САИ — Свод археологических ис­ КС — Киевская старина точников. Москва КСП — Козацькі старожитності Пол­ тавщини од. зб. — одиниця зберігання отд. — отдел ПВ — Полтавский аесник Полтава Ш Ь — Полтавские губернские ведо­ ТД — Т е* доповідей Тр. ПУАК — Труды Полтавской Ученой Архивной комиссии. Полтава УВУ — Український Вільний Універ­ ситет. Мюнхен ф. — фонд Зміст Від редколегії. З Василь ЛОБУРЕЦЬ. ВКЛАД В О.БУЧНЕВИЧА В ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ПОЛТАВИ 6 Ганна БІЛОУС ПРАЦІ В.Є.БУЧНШИЧА, ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ ІСГОРП мЛОЛТАВИ 8 Ірина Куішмова, Олександр Супруненко В.Є.6УЧНЕВИЧ І АРХЕОЛОГІЯ 12 Пепц*> РОТА Ч ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА ДЦЩИЦЯ В СПАДЩИНІ В.ЄБУЧНЕВИЧА 16 В іт лш ХАНКО КРАЄЗНАВЕЦЬ ВБУЧНЕВИЧІ МИСТЕЦЬКІ ПАМЯТКИ ПОЛТАВИ. 21 Володимир М О К їЯ К ТВОРЧА ЛАБОРАТОРІЯ В.Є.БУЧНЕВИЧА. 31 Світлана КИГИМ ПРИРОДА МІСТА ПОЛТАВИ У СВІДЧЕННЯХ В.Є.БУЧНЕВИЧА (засгорткли 'Замзжцю Поли* та їінп'яїники’') 36 Володимир КОРОТЕНКО ДОКУМЕНТИ ПЮ СЛУЖБУ В. ЄБУЧНЕВИЧА. 42 Тарас ПУСТОВІТ НЕ ДРУКОВАНІ ЛИСТИ В.Є.БУЧНЕВИЧА. 45 Зінтда ЯНЕНКО АРХІВНИЙ ОПИС ДОКУМЕНТІВ ФОНДУ В.Є.БУЧНЕВИЧА, ВТРАЧЕНИХ ПОЛТАВСЬКИМ АРХІВОМ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. 49 ОксФш Коваленко БУЧНЕВИЧ В.Є. ПЮ ПОЛТАВСЬКУ ФОРТЕЦЮ XVII - X W IСТОЛПТЯ 51 ДО БІБЛІОГРАФИ ПРАЦЬ В.Є.БУЧНЕВИЧА 56 СКОРОЧЕННЯ 63 Няукпвє витання Пам'яті ВХ .Ьучневича Збірник наукових сглгеіі Рсдкол: Білоус ГЛ., Моклик В О . Супрун Т.К.) Полтава ВЦ "Археолоігя Центру охорони та достдж е». пам'яток археологи управління культури Полтавської обласної державної адмінісіраціі. 1998 кст#і-к*герній шбір М м с ш В.О. Ксропхр Сущуш ТЮ. К гм тктгерка верстка Т іп в м О.В. ГЦдписяіп д о д руку 06.10 199# Ф<т*4аг оОхДОіп Папір офсетний. Ум.-друк іцж 3,7 Ум -фарб н д б 3,9 Ойп.-ыщ. арк 4.0. В н а Л* 52. Іам № ї ПП Друкгрня Т рогесг". м Псчітам