Швейцарська література
Швейцарська література — література Швейцарії написана однією з чотирьох державних мов країни: німецькою (а також швейцарським діалектом німецької), французькою, італійською та ретороманською. Письменники з різних частин країни належать до спілки «Авторки та автори Швейцарії». Серед швейцарських письменників є два нобелівські лауреати: Карл Шпіттелер та Герман Гессе.
В швейцарських монастирях були написані деякі з перших німецькомовних текстів для пасхальних сценок та різдвяних вертепів. В Цюриху був написаний Манесський кодекс. В XVI ст. Егідіус Чуді написав «Швейцарську хроніку», яка стала основою для п'єси Шиллера «Вільгельм Тель». В німецькомовному просторі впливовими були також швейцарські поети Альбрехт фон Галлер (вірш «Альпи»), Йоганн Якоб Бодмер та Йоганн Якоб Брайтінгер. Важливим романом XVIII ст. став «Лінгард та Ґертруд» Йоганна Генріха Песталоцці. «Ідилії» Саломона Геснера були читаними у всій Європі.
В XIX ст. класиками реалізму стали Єремія Ґоттхельф, Готфрид Келлер та Конрад Фердинанд Маєр. Популярною письменницею стала Йоганна Шпірі класичні книги світової дитячої літератури про Гайді.
Під час Першої світової війни в Цюриху був заснований художній рух дадаїстів, серед письменників цього руху були Гюго Валь та Трістан Цара.
1919 року швейцарський письменник Карл Шпіттелер був нагороджений Нобелівською премією з літератури. 1946 року таку ж нагороду одержав Герман Гессе, народжений в Німеччині, але громадянин Швейцарії. Класиком німецькомовного модернізму вважається Роберт Вальзер.
Найвідомішими швейцарськими авторами після Другої світової війни стали Макс Фріш та Фрідріх Дюрренматт.
Серед сучасних німецькомовних швейцарських авторів: Еріка Буркарт, Штефан Генні, Томас Гюрліман, Зое Жені, Кристіан Крах, Гуго Льотшер, Курт Марті, Пауль Ніцон, Ален Клод Зульцер, Мартін Зутер, Вальтер Фогт, Петер Вебер, Урс Відмер та Матіас Цшокке.
В 1970-х роках популярними були пісні барда Мані Маттера.
.jpg)
Починаючи з 16 ст. література французькомовної Швейцарії починає віддалятися від французької і стає автономною від другої половини 19 ст. Важливим автором 18 ст. був Жан-Жак Руссо.
Поети другої половини 20 століття: П'єр-Луї Матте, Едмонд-Анрі Крісінель, Гюстав Ру.
Відомим французьким письменником став Блез Сандрар. Інший важливий прозаїк Шарль Рамю зображений на швейцарській банкноті у 200 франків.
Жак Шесе одержав Гонкурівську премію 1973 року за роман "Велетень-людожер" (L'Ogre).
Два швейцарські кантони, у яких вживається італійська мова — Тічино та Граубюнден приєдналися до конфедерації офіційно у 1803 році. У 18 ст. літературна діяльність передовсім полягала у перекладах з інших мов.
Найвідомішим літератором початку 20 ст. був поет і прозаїк Франческо Кієза, який захищав традиційні цінності і був негативно налаштований до авангарду. Іншими вагомими авторами були Гуідо Калгарі, Феліче Менгіні, П'єро Б'янконі.
Під час Другої світової війни в Лугано діяв італійський літературний гурток під керівництвом італійця Джована Баттісти Анджолетті, який привніс нові ідеї у швейцарську італомовну літературу.
Визнаним в Італії поетом є Грицько Машоні. Серед інших поетів також Джорджио Ореллі та Альберто Нессі.
Відомим сучасним романістом є Джованні Ореллі. Авангардні романи пише Аліса Череза, яка проживає в Італії.
Першим літературним текстом ретороманською мовою вважається «La Chanzun da la guerra dalg Chiasté d'Müs» (Пісня війни в Мюсі) 1527 р. написана Йоганном Траверсом.
Священник Пласідус а Спеша висунув ідею ретороманської нації та спільної єдиної мови. Навколо 1900 р. говорять про ретороманське відродження, оскільки літературна продукція збільшилася зокрема як реакція на італійський іредентизм.
В другій половині 20 ст. відбулася модернізація ретороманської літератури і тематика творів відходить від традиційного фокусу на традиційних цінностях і темах села.
Серед сучасних авторів відомі Лео Туор та Арно Каменіш.
До 2012 року найпрестижнішою літературною премією Швейцарії була «Премія Шиллера», яку згодом замінили на Швейцарські літературні премії.
- P. Rusterholz, A. Solbach (Hrsg.): Schweizer Literaturgeschichte. Stuttgart: J.B. Metzler, 2007
- Подксаст про швейцарську літературу [Архівовано 5 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Писатели и литература Швейцарии [Архівовано 5 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Swiss Literature [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- viceversalitterature.ch - портал про швейцарську літературу
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |