Перейти до вмісту

Туве Янссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Янссон.
Туве Янссон
Tove Jansson
Ім'я при народженніТуве Маріка Янссон
ПсевдонімVera Haij[1]
Народилася9 серпня 1914(1914-08-09)[2][3][…]
Гельсінкі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Померла27 червня 2001(2001-06-27)[2][3][…] (86 років)
Гельсінкі[2][5]
·рак легень
ПохованняГієтаніємі[6][7]
Країна Фінляндія[8]
Місце проживанняKlovharund
Kaartinkaupunkid
Діяльністьхудожниця, письменниця, ілюстраторка, дитяча письменниця, карикатуристка, карикатуристка
Сфера роботипідліткова література[9]
Alma materАкадемія образотворчих мистецтв Гельсінкіd (1937), Konstfackd і Läroverket för gossar och flickord
Мова творівшведська
Роки активності1933 і 1928 — 1993 і 1998
Жанрроман
Magnum opusСерія творів про мумі-тролів
БатькоВіктор Янссон[10]
МатиСіґне Гаммарстен-Янссон
Брати, сестриLars Janssond[10] і Per Olov Janssond[10]
Автограф
Нагороди
CMNS: Туве Янссон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ту́ве Марі́ка Я́нссон (швед. Tove Marika Jansson; 9 серпня 1914(19140809), Гельсінкі — 27 червня 2001, Гельсінкі) — фінська художниця, романістка, дитяча письменниця, ілюстраторка, політична карикатуристка шведського походження. Авторка всесвітньо відомих казкових творів про мумі-тролів. Книги Янссон, написані шведською, були перекладені 45 мовами. Після «Калевали» та книг Міки Валтарі це найбільш перекладені твори фінської літератури.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Туве Янссон у школі, 1930-ті

Туве Маріка Янссон зростала у творчій атмосфері. Батько Віктор Янссон був скульптором воєнних монументів, сконструював статуї свободи в Лахті, Тампере. Мати — Сіґне Гаммарстен-Янссон, художниця, графікеса, ілюстраторка, карикатуристка, художниця марок, що працювала для Банку Фінляндії. Туве також мала надзвичайну тітку, винятково енергійну та активну. Її оптимізм і непосидючість передавалися всім. Вона любила ліпити з гіпсу різноманітні чудернацькі фігурки. Молодший брат — Ларс Янссон.

У дитинстві Туве родина майже по пів року жила в будиночку рибалки на невеликому острові у Фінській затоці Балтійського моря, де Туве гуляла в лісі, фантазуючи про дивовижних істот. Мисткиня розпвідала, що «…без щасливих дитячих років, проведених біля моря…», вона «…ніколи б не почала писати».

Одного разу Туве сперечалася з братом і, передражнюючи його, намалювала на стіні маленького бегемота, що під іменем Мумі-троль пізніше стане найвідомішим казковим персонажем.

Закінчивши середню школу, Янссон вивчала художнє мистецтво у Гельсінкі, Стокгольмі, Флоренції, Парижі. Її художні роботи представлялися на багатьох виставках Фінляндії і Швеції, а перша персональна виставка відкрита у Гельсінкі у 1943 році. Янссон любила англійську літературу і тому з особливим запалом працювала над малюнками до книжок Льюїса Керролла та Джона Толкіна.

Янссон у своєму будинку-майстерні, 1956

У 1938 році написала і проілюструвала власну книжку — казкову повість «Маленькі тролі та велика повінь» (1942) — і, нарешті, «…відчула справжню свободу, коли сама почала виконувати обидва види роботи». Але книжка побачила світ лише за три роки (1945). Як тільки це сталося, Янссон зрозуміла, що не в змозі назавжди забути про мумі-тролів, і написала книжку «Комета прилітає» (1946), згодом — «Капелюх Чарівника» (1949) та низку інших продовжень. Так з'явилося чимало надзвичайних книжок з витонченими, оригінальними малюнками.

У 1953–1960 роках Туве Янссон створювала комікси для лондонської газети «The Evening News».

Популярність письменниці швидко вийшла за межі Фінляндії. Книжки про мумі-тролів були написані шведською; нині вони відомі у всьому світі в перекладах понад 30 мовами. Саме книжки про мумі-тролів принесли Янссон загальне визнання, численні премії та нагороди, найголовніша з яких — премія імені Ганса Крістіана Андерсена (1966). На початку 1978 року за бажанням польських дітей письменницю було нагороджено Орденом Усмішки.

Казки Янссон екранізувалися. Польська кіностудія за контрактом з Янссон здійснила випуск 39 серій лялькових короткометражних фільмів, що складаються з трьох циклів; шведське телебачення зняло повнометражний фільм за її книгою «Між дитиною і дорослим».

Туве Янссон з Астрід Ліндґрен, Стокгольм, 1958

Туве Янссон багато працювала для театру, який завжди був її пристрастю. За ініціативи письменниці почали йти вистави за мотивами мумі-казок, у підготовці яких (включаючи акторські костюми) вона брала активну участь. У Шведському театрі 1949 року ставиться п'єса «Комета прилітає», а 1958 року в Лілла-театрі пройшла п'єса за участю самої Янссон. 1974 року в Національному оперному театрі йшла «Мумі-опера».

Більшість казкових повістей Янссон — пригодницького характеру. Їй притаманний психологізм у зображенні дійових осіб, реалістична деталізація у змалюванні природи та побуту мешканців Долини мумі-тролів. Казковості творам надають насамперед персонажі, що є витвором фантазії авторки. У кожному з них наче втілюються ті чи інші прагнення дітей, риси їх характеру: жага до нового, таємничого і чарівного («Комета прилітає»), до будівництва і винахідництва («Мемуари тата Мумі-троля»), доброта і любов до малих і слабких («Зима-чарівниця», «Невидиме дитятко», «А що буде потім?», «Хто розважить малятко?»), цікавість до непізнаних сил природи («Тато і море»), схильність до гри й перевтілення («Небезпечне літо»), прагнення самостійності та любов до свободи («Пізньою осінню в листопаді»). Все це є життєвими принципами Янссон.

Письменниця розповіла, що задовго до того, як Мумі-троль зажив самостійним життям на сторінках її літературних казок, вона зображала його маленьку постать на карикатурах замість власного підпису.

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Туве Янссон з Тууліккі Пієтілою, 1960 рік

Янссон мала кілька стосунків з чоловіками, серед яких політичний філософ Атос Віртанен (став прототипом мумі-троля Нюхмумрика). Однак зрештою вона «перейшла на бік привидів», як вона висловилася, — кодований вислів для гомосексульності[13][14]  — і почала таємний роман з одруженою режисеркою театру Вівікою Бендлер[15].

У 1956 році Янссон познайомилася з Тууліккі Пієтілою — партнеркою, з якою прожила усе життя. У Гельсінкі вони жили окремо, в сусідніх кварталах, ходили одна до одної приватно через мансардний коридор. У 1960-х вони побудували будинок на крихітному безлюдному острові у Фінській затоці, за 100 кілометрів (62 милі) від Гельсінкі, куди вони тікали на літні місяці.[16] Подорожі та літа, проведені разом з Пієтіла на острові Кловхару в Пеллінкі, були зафіксовані у кількагодинному фільмі. З цих кадрів було знято кілька документальних фільмів, останній — «Haru, yksinäinen saari» («Хару, самотній острів») (1998) і Tove ja Tooti Euroopassa («Туве і Туті в Європі») (2004).  Є припущення, що персонаж Ту-Тікі, мудра людина, яка носить червону смугасту сорочку і має портфель, був натхненний Пієтілою.[15]

Туве Янссон померла 27 червня 2001 року у віці 86 років від раку легенів. Похована разом зі своїми батьками та братом Ларсом на кладовищі Гієтаніемі в Гельсінкі[17][18].

Родина

[ред. | ред. код]
Туве Янссон з матір'ю, Сіґне Гаммарстен-Янссон, 1963
  • Дід і бабуся: Юліус Віктор Янссон (1862—1892) одружився з Йоганною Терезією Карлссон (1864—1938)
    • Батько і мати: Віктор Бернхард Янссон (1886—1958) одружився з Сіґне Гаммарстен (1882—1970)
      • Туве Маріка Янссон (1914—2001), партнерство з Тууліккі «Туті» Пієтіла (1956–до смерті)
      • Брат: Пер Олов Янссон (1920—2019)
      • Брат: Ларс Янссон (1926—2000)
        • Племінниця: Вівіка Софія Янссон (нар. 1962) одружилася з Замброю
          • Джеймс Замбра (нар. 1989)
          • Томас Замбра (нар. 1992)
    • Дядько: Юліус Едвард Янссон (нар. 1887) одружився з Тойні Марією Ільмонен

Спадщина

[ред. | ред. код]
Туве Янссон з нагородою імені Ганса Крістіана Андерсена, 1962
Янссон з фігуркою мумі-троля у себе вдома, 1954

Премія імені Ганса Крістіана Андерсена, яку присуджує щодвароки Міжнародна рада з молодіжної книги, є найвищим визнанням, доступним для письменника чи ілюстратора дитячих книжок. Янссон здобула цю премію в 1966 році[19].

У 1968 році шведське громадське телебачення SVT зняло документальний фільм про Туве Янссон «Мумі-тролі та гавань» (39 хв.)[20]. Перша велика ретроспективна виставка мистецтва Янссон у Великій Британії відбулася в Dulwich Picture Gallery, 2017—2018.

Музей Мумі-тролів у Тампере демонструє велику частину робіт Янссон про мумі-тролів. У Наанталі також є тематичний парк «Світ мумі-тролів».

Туве Янссон була обрана головним мотивом у 2004 році при карбуванні фінської пам'ятної монети номіналом 10 євро «Туве Янссон» і пам'ятної монети «Дитяча культура Фінляндії». На аверсі поєднано портрет Янссон з кількома об'єктами: горизонтом, палітрою художника, півмісяцем і вітрильним човном. На реверсі зображено три персонажі умі-тролів. 2014 року вона знову була зображена на пам'ятній монеті номіналом 10 і 20 євро, ставши єдиною людиною, крім колишнього президента Фінляндії Урхо Кекконена, яка отримала дві такі монети. Янссон також зображено на пам'ятній монеті номіналом 2 євро, яка надійшла в обіг у червні 2014 року[21].

З 1988 року пошта Фінляндії випустила кілька наборів поштових марок і одну листівку з мотивами мумі-тролів. 2014 року Туве Янссон була зображена на наборі фінських марок[22].

Меморіал Туве Янссон на стіні біля Ulrikasborgsgatan 1, де вона жила у своїй майстерні

У 2014 році місто Гельсінкі вшанувало Янссон, перейменувавши парк у Катаянокці на Парк Туве Янссон (фін.: Tove Janssonin puisto, шв.: Tove Janssons park). Парк розташований неподалік від будинку дитинства Янссон.

У березні 2014 року Художній музей Атенеум відкрив велику виставку до сторіччя, на якій демонструються роботи Янссон як художниці, ілюстраторки, політичної карикатуристки та творчині мумі-тролів. За пів року виставку відвідали майже 300 тисяч осіб. Після Гельсінкі виставка вирушила в тур Японією, щоб відвідати п'ять японських музеїв[23][24].

У 2012 році BBC транслювало одногодинний документальний фільм про Янссон, Мумі-країни: життя Туве Янссон.

З жовтня 2017 року по січень 2018 року в Dulwich Picture Gallery проходила виставка картин, ілюстрацій і карикатур Янссон.  Це була перша велика ретроспективна виставка її робіт у Сполученому Королівстві.

З новим мультсеріалом «Долина Мумі-тролів», який вийшов у 2019 році, Ріанна Пратчетт написала статтю про вплив Туве Янссон на її батька, сера Террі Пратчетта; вона назвала Янссон однією з найвидатніших дитячих письменниць, які коли-небудь існували, і назвала її твори стали однією з причин, чому батько став письменником[25].

У жовтні 2020 року вийшов байопік під «Туве» режисера Заїди Бергрота[26].

Нагороди

[ред. | ред. код]
Портрет Туве Янссон роботи Eemu Myntti, 1930-ті
Туве Янссон у ЛГБТ-центрі Барселони, 2022

Твори

[ред. | ред. код]

Мумі-серія

[ред. | ред. код]

Твори для дорослих

[ред. | ред. код]
  • «Дочка скульптора» (1968), автобіографічна повість
  • «Літня книга» (1968), твори для дорослих
  • «Місто сонця» (1974), роман
  • «Чесний обман», «Кам'янисте поле», «Слухачка», збірки оповідань (1971)
  • «Іграшковий дім» (1978), збірник оповідань
  • «Камінне поле» (1984), повість.

Українські видання

[ред. | ред. код]
  • «Країна Мумі-тролів. Книга перша» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2004), переклад Наталі Іваничук
  • «Країна Мумі-тролів. Книга друга» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2005), переклад Наталі Іваничук
  • «Країна Мумі-тролів. Книга третя» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2005), переклад Наталі Іваничук
  • «Капелюх Чарівника» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2008), переклад Наталі Іваничук
  • «Комета прилітає» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2008), переклад Наталі Іваничук
  • «Мемуари Тата Мумі-троля» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2009), переклад Наталі Іваничук
  • «Небезпечне літо» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2009), переклад Наталі Іваничук
  • «Джунглі в Долині Мумі-Тролів» комікс (Київ: «Видавництво Основи», 2015), переклад Ярослави Стріхи
  • «Літня книжка» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2017), переклад Наталі Іваничук
  • «Диво-капелюх», переклад Ольги Сенюк

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ KANTO – Kansalliset toimijatiedot — Національна бібліотека Фінляндії.
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118920316 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б Tove Jansson
  5. ↑ Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren — 1999.
  6. ↑ https://www.helsinginseurakunnat.fi/material/attachments/hautausmaat/hietaniemi/w8GZkM0y7/Hietaniemen_merkittavia_vainajia.pdf
  7. ↑ Find a Grave — 1996.
  8. ↑ http://web.archive.org/web/20170323082646/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/tove-marika-jansson
  9. ↑ https://www.dbnl.org/onzekinderboeken/jeugdlit_illustrator.php
  10. ↑ а б в Salvaje y de espíritu libre, Tove Jansson, la finlandesa más leída y querida fuera de su tierra — 2023.
  11. ↑ BiographySampo
  12. ↑ Kansallisbiografia / за ред. M. Klinge — Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, Suomen Historiallinen Seura. — ISSN 1799-4349
  13. ↑ Mamma of all the Moomins. Evening Standard (англ.). 9 січня 2014. Процитовано 17 листопада 2022.
  14. ↑ Prideaux, Sue (15 січня 2014). Tove Jansson: Life, Art, Words by Boel Westin – review. the Guardian (англ.). Процитовано 17 листопада 2022.
  15. ↑ а б Meet The Queer, Anti-Fascist Woman Behind The Freakishly Lovable 'Moomins'. HuffPost (англ.). 14 вересня 2017. Процитовано 17 листопада 2022.
  16. ↑ http://izabellascott.com/wp-content/uploads/2018/05/So-It-Goes_The-Party.pdf
  17. ↑ Famous People Who Died in 2001 (Part 2). OnThisDay.com (англ.). Процитовано 17 листопада 2022.
  18. ↑ Tove Jansson 9 August 1914 - 27 June 2001 у BillionGraves Headstones | BillionGraves. billiongraves.com. Процитовано 17 листопада 2022.
  19. ↑ ALO docView - The Hans Christian Andersen Awards 1956-2002 (2002). www.literature.at. Процитовано 17 листопада 2022.
  20. ↑ Mumin och havet | Öppet arkiv | oppetarkiv.se. web.archive.org. 6 квітня 2015. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 17 листопада 2022.
  21. ↑ Mint of Finland. web.archive.org. 13 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 17 листопада 2022. [Архівовано 2014-06-13 у Wayback Machine.]
  22. ↑ The first stamps of 2014 celebrate Tove Jansson and ancient castles - Itella Corporation. web.archive.org. 6 квітня 2016. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 17 листопада 2022.
  23. ↑ Ateneum Art Museum. web.archive.org. 20 березня 2014. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 17 листопада 2022. [Архівовано 2014-03-20 у Wayback Machine.]
  24. ↑ Ei vain muumien äiti – Tove Janssonilla oli taiteilijana sadat kasvot. Yle Uutiset (фін.). 13 березня 2014. Процитовано 17 листопада 2022.
  25. ↑ My family and other Moomins: Rhianna Pratchett on her father's love for Tove Jansson. the Guardian (англ.). 12 березня 2018. Процитовано 17 листопада 2022.
  26. ↑ New feature drama film about Tove Jansson to premiere in 2020. Moomin (англ.). 18 червня 2019. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 17 листопада 2022. [Архівовано 2021-02-14 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Туве_Янссон&oldid=43986441