Перейти до вмісту

Судоплатов Павло Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Судоплатов Павло Анатолійович
рос. Павел Анатольевич Судоплатов
Павло Судоплатов
Народився29 червня (12 липня) 1907[1]
Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер24 вересня 1996(1996-09-24) (89 років)
Москва, РФ
ПохованняДонське кладовище
Громадянство Російська імперія → СРСР СРСР → Росія Росія
Національністьукраїнець
Діяльністьрід військ НКВС — НКДБ
Знання мовросійська[2]
ЗакладНародний комісаріат внутрішніх справ
Учасникнімецько-радянська війна і Громадянська війна в Росії
Військове званняГенерал-лейтенант
Термін1919—1953
ПартіяКПРС
ГоловувавУправління Служби зовнішньої розвідки (НКВС — НКДБ — МДБ — МВС СРСР)
Конфесіяправославний
БатькоАнатолій Йосипович Судоплатов
Родичівнук Петро
У шлюбі зКаганова Карлівна Емма
Дітисин Анатолій та Андрій
Нагороди
Орден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Суворова II ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Заслужений працівник НКВСЗаслужений працівник МВС

Павло́ Анато́лійович Судопла́тов (рос. Павел Анатольевич Судоплатов; 29 червня (12 липня) 1907, Мелітополь, Таврійська губернія — 24 вересня 1996(1996-09-24), Москва) — керівник радянських закордонних диверсійних спецслужб. Брав безпосередню участь у розробці та виконанні гучних політичних убивств опонентів сталінського режиму та радянської влади. Відомий як вбивця першого керівника ОУН Євгена Коновальця та організатор вбивства Лева Троцького.

Ініціатор поєднання легальної дії Об'єднаного державного політичного управління при Раді Народних Комісарів СРСР та НКВС з РПЦ Московської Патріархії, причетний до «Декларації» патріарха московського Сергія Страгородського.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 29 червня (12 липня) 1907(19070712) року[3] в м. Мелітополь (Таврійська губернія, Російська імперія, нині Запорізької області, Україна) в родині міщанина міста Павлограда Анатолія Йосиповича Судоплатова та Хіонії Терентіївни, православних. Хрещеними батьками виступили турецький підданий Микола Іванович Захарі та Олександра Олексіївна, дружина міщанина м. Харкова Петра Івановича Луїцького. За свідченням Павла Судоплатова, його батько був мельником. Вважав себе українцем[4].

З 14 років служив у системі ВНК-ДПУ. Був шифрувальником особливого відділу, молодшим оперпрацівником апарату ДПУ УСРР.

1927 року — працівник секретного відділу ДПУ УСРР в Харкові. Тоді познайомився з білоруською єврейкою Еммою Кагановою — працівницею ДПУ, секретаркою Менделя Хатаєвича — одного зі співвиконавців Голодомору 1932—1933 років. З нею одружився 1928-го.[5] З 1933 року служив в апараті ОДПУ СРСР; до Москви його взяв Всеволод Балицький[6][7] З 1941 — заступник начальника зовнішньої розвідки НКВС СРСР. На початку радянсько-німецької війни 1941—1945 років Особливу групу при Наркомі внутрішніх справ СРСР[8], яка мала здійснювати терор та диверсії в тилу противника. 3 жовтня 1941 року Особливу групу було перетворено на 2-й відділ НКВС СРСР[9], а 18 січня 1942 року 2-й відділ було перетворено на 4-те Управління НКВС СРСР[10]. З 1944 року — начальник групи (пізніше — відділу) " С ", яка провадила агентурне добування й узагальнення матеріалів з атомної проблематики.

Відповідальний за проведення кількох важливих акцій терору щодо політичних опонентів Йосифа Сталіна та противників радянської влади. Безпосередньо причетний до вбивства Євгена Коновальця (1938), учасник замаху на Лева Троцького, організатор вбивств Олександра Шумського (1946), єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Теодора Ромжі та Романа Шухевича (1950). Одним із головних напрямів його діяльності була боротьба з українським націоналістичним рухом.

1953 року, як співробітника Лаврентія Берії, Судоплатова заарештовано й засуджено, впродовж 1953—1968 він перебував в ув'язненні. Щоб уникнути смертного вироку у своїй справі, під час допитів майстерно імітував шизофренію. Був звинувачений в організації вбивств і створенні лабораторії сильночинної отрути — для ліквідації противників Берії.

У серпні 1991 року звернувся до ЦК КПРС з проханням поновлення в партії, в якому писав: «Коли для партії настали важкі часи, я хочу бути разом із нею».

Після реабілітації 1992 почав давати інтерв'ю, написав спогади «Записки небажаного свідка», в яких зізнався у своїй терористичній діяльності. За важливістю матеріалів про функціонування сталінського режиму й радянської системи спогади Судоплатова історики ставлять в один ряд із мемуарами Микити Хрущова.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Був позбавлений військового звання як засуджений судом Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 жовтня 1958 року. У 1998 році Президент Російської Федерації підписав Указ про відновлення військового звання генерал-лейтенанта П. А. Судоплатову посмертно у зв'язку з його реабілітацією[11].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Був позбавлений усіх нагород за вироком суду в 1958 році.

У 1998 році Президент Російської Федерації підписав Указ про відновлення генерал-лейтенанта П. А. Судоплатова посмертно з правом на всі державні нагороди у зв'язку з його реабілітацією[11].

Скандал з білбордом

[ред. | ред. код]

Мешканці Запоріжжя обурилися встановленому у Хортицькому районі білборда на честь його 111-річчя. Справою зайнялося СБУ[12].

Твори

[ред. | ред. код]
  • Судоплатов П. А. // «Спецоперации. Лубянка и Кремль 1930—1950 годы». — г. Москва: изд. «ОЛМА-ПРЕСС», 1997 г. — ISBN 5-87322-726-8 (рос.)
  • Судоплатов П. А. // «Разные дни тайной войны и дипломатии. 1941 год». — г. Москва: изд. «ОЛМА-ПРЕСС», 2005 г. — ISBN 5-224-04960-1 (рос.)
  • Судоплатов П. А. // «Победа в тайной войне. 1941—1945 годы». — г. Москва: изд. «ОЛМА-ПРЕСС», 2005 г. — ISBN 5-224-05345-5 (рос.)
  • Судоплатов П. А. // «Разведка и Кремль. Записки нежелательного свидетеля». — г. Москва: изд. «Гея», 1996 г. — ISBN 5-85589-024-4 (рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ метрична книга
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Дата народження — згідно з записом про народження та хрещення Павла Судоплатова в метричній книзі Олександро-Невського кафедрального собору міста Мелітополя (Державний архів Запорізької області. Ф. 5593. Оп. 1. Спр. 189. Арк. 33зв–34.). У багатьох джерелах зазначено помилкову дату народження — 7 (20) липня 1907 року. За свідченням Андрія Судоплатов, його батько не знав точної дати свого народження та святкував день народження в умовну дату — 7 липня. (Судоплатов Андрей. Тайная жизнь генерала Судоплатова. Правда и вымыслы о моем отце. Книга первая. Москва, 1998. (рос.)). Дату народження 7 липня 1907 року —також зазначено на надгробку Павла Судоплатова.
  4. ↑ «Так, до 1992 року Україна не була повністю незалежною державою, але я, як і раніше, вважаю себе українцем — одним із тих, хто в якійсь мірі сприяв створенню того положення, яке вона набула в рамках Радянського Союзу» (Павел Судоплатов. Спецоперации. Лубянка и Кремль. 1930—1950 годы) [Архівовано 25 червня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Володимир Косик. Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН… С. 25.
  6. ↑ У книзі — Баліцкий.
  7. ↑ Там само. С. 25.
  8. ↑ Наказ НКВС СРСР № 00882 від 5 липня 1941 року.
  9. ↑ Наказ НКВС СРСР № 001435 від 3 жовтня 1941 року.
  10. ↑ Наказ НКВС СРСР № 00145 від 18 січня 1942 року.
  11. ↑ а б «Руководители Внешней разведки страны» // журнал «Родина». — 2010 г. — № 12.
  12. ↑ СБУ вмешалась в ситуацию со скандальным билбордом в Запорожье (російська) . Голос Запорожья. 13 липня 2018. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Судоплатов_Павло_Анатолійович&oldid=43804124