Сицилійська вечірня
| Сицилійська вечірня | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Війна Сицилійської вечірні | |||||||
 | |||||||
| 38°05′59″ пн. ш. 13°21′47″ сх. д. / 38.099722222222° пн. ш. 13.363055555556° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Сицилійські повстанці .svg){kind=small} Арагонська корона
|
 Карл I Анжуйський, король Сицилії
| ||||||
Сицилійська вечірня — національно-визвольне повстання сицилійців проти влади Анжуйської гілки дому Капетингів 30 березня 1282 року.
Після втрати нащадками Фрідріха II Гогенштауфена Сицилії та Неаполя, на цих територіях у 1268 році утвердилась влада Карла Анжуйського, брата французького короля Людовіка Святого. Проте, свавілля французів викликало спротив і вже 1282 року проти них спалахнуло повстання, що завершилось ліквідацією влади Анжуйської династії на Сицилії. У Неаполі французи зберегли свої володіння.
Повстання було спрямоване проти Анжуйської династії, члени якої роздавали сицилійську землю разом із селянами французьким феодалам. Французи чинили свавілля, перенесли столицю Сицилійського королівства за межі Сицилії, з Палермо в Неаполь і зрештою запровадили податок на сіль — «габеллу»[1].
Сигналом до повстання став передзвін дзвонів до вечірні, що й дав йому назву.
За деякими даними, гаслом повстання була фраза «Morte Alla Francia, Italia Anela» («Смерть Франції, зроби подих, Італіє»), скорочено «M.A.F.I.A.». З цим гаслом пов'язують легендарне виникнення терміна «мафія», втім більшість сучасних істориків відкидають таку версію.
Французів, що перебували на Сицилії, було перебито; але на острів були направлені французькі війська. Почалась війна. Вождем повстання та національно-визвольної війни сицилійців був Джованні ді Прочіда. У вересні 1282 року сицилійці були змушені звернутись за допомогою до Арагонської корони, яка відтоді правила на Сицилії. Війну було завершено 1302 року.
На основі цієї історичної події італійський композитор романтик Джузепе Верді у 1855 написав грандіозну оперу в п'яти актах Сицилійська вечірня, (італ. I vespri siciliani). Опера була замовлена до відкриття Всесвітньої виставки у Парижі.
- ↑ Мустафін О. Смачні пригоди. Екскурсії власною кухнею. К., 2020, с.76-77
- Дворкін. Роль візантійсько-арагонского таємного союзу у підготовці «Сицилійської вечірні». Єкатеринбург, 2003, 364—379.
- Рансімен: Сицилійська вечірня
- Сицилійська вечірня 1282 // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
Це незавершена стаття з історії Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |