Перейти до вмісту

Симон Візенталь

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Симон Візенталь
нім. Simon Wiesenthal
Народився31 грудня 1908(1908-12-31)
Бучач
Помер20 вересня 2005(2005-09-20) (96 років)
Відень
ПохованняOld Cemetery of Herzliyad
Країна Австро-Угорщина
 Польська Республіка
 Австрія[1][2]
 Угорщина[2]
НаціональністьЄврей
Діяльністьагент Моссаду
Відомий завдякиМисливець на нацистів
Alma materЛьвівський політехнічний інститут
Знання мовнімецька[3][4] і їдиш[5]
ПартіяАвстрійська народна партія
КонфесіяЮдаїзм
У шлюбі зCyla Wiesenthald[2]
НагородиКавалер ордена Британської імперії
Президентська медаль Свободи
Президентська медаль Свободи
IMDbID 0927622
Сайтwiesenthal.com

Симон Візента́ль (31 грудня 1908, Бучач, тепер Тернопільщина, Україна — 20 вересня 2005, Відень, Австрія) — засновник та керівник Віденського Центру документації, дослідник Голокосту; всесвітньо відомий «мисливець» на нацистських військових злочинців; агент і співробітник Моссаду.[6]

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався в Львівському політехнічному інституті, Празькому технічному університеті.

С. Візенталь працював у Львові архітектором. 1939 року уникнув депортації в Сибір. 1941 року потрапив до львівського гетто, звідки вдалося втекти. З 1944 року перебував у концтаборі Маутгаузен, звідки звільнений американськими військами.

Після Другої Світової війни присвятив своє життя пошуку нацистських злочинців, котрі уникли покарання за свої злочини.

Виявив місцезнаходження Герміни Браунштайнер - наглядачки концентраційних таборів під час Другої світової війн, що сприяло її екстрадиції з США та засудженню до довічного ув'язнення після розгляду справи у Дюссельдорфі («3-й процес Майданека»).

Також, С. Візенталь, за його словами, виявив місцезнаходження Адольфа Айхмана — колишнього високопоставленого керівника гестапо. Водночас роль Візенталя у розшуку Айхмана заперечують багато джерел, включно із директором Моссаду і керівником операції по захопленню Айхмана Іссером Харелем.[7][8][9] Візенталь почав співпрацювати з ізраїльською розвідкою в 1948 році. Тоді в Австрії Візенталь допомагав агентам спецслужб у невдалій операції з затримання Адольфа Айхманна. Агентом «Моссаду» Візенталь став після того, як в 1960 році з його можливою допомогою Адольф Айхман був спійманий.

Робота Симона Візенталя на ізраїльську розвідку тривала близько 10 років. «Моссад» виплачував йому щомісячно близько 300 доларів і фінансував створений ним в 1947 році центр єврейської документації, що займався розшуком нацистських злочинців. В основному співпраця Візенталя з ізраїльськими спецслужбами полягала в пошуку для них втікачів нацистів. Крім цього, він забезпечував «Моссад» інформацією про німецьких вчених та інженерів-ракетників, що працюють в Єгипті.

Похований в Ізраїлі.

Оцінки діяльності

[ред. | ред. код]

Діяльність С. Візенталя по-різному оцінювалась у різних країнах. Він мав чимало конфліктів як з державними діячами (насамперед австрійськими), так і громадськими (останні протестували проти самозвеличування С. Візенталя тощо). У 1975 році канцлер Австрії Бруно Крайський виступив із гострою критикою діяльності С. Візенталя, яку він назвав діяльністю «політичної мафії», і що він вживає методів мафії, якими послуговується на лад нацистів. Також Крайський поставив під сумнів твердження, що Візенталя переслідували за нацистів. За ці твердження Візенталь подав у суд на Крайського, але потім цю заяву відкликав[10]. 1977 року заснував Центр Симона Візенталя з штаб-квартирою у Лос-Анджелесі (США).

Юрій Покальчук стверджував, що Візенталь називав українців «генетичними антисемітами».[11]

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Кавалер Ордена Британської Імперії.

6 грудня 1995 року йому було присвоєно звання «Почесний громадянин Відня».

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Evidence zájmových osob StB
  2. ↑ а б в Catalog of the German National Library
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ https://www.penguinrandomhouse.de/Paperback/Simon-Wiesenthal/Tom-Segev/Pantheon/e359697.rhd
  6. ↑ Famous Nazi-hunter was a Mossad agent, new book reveals [Архівовано 3 вересня 2010 у Wayback Machine.] — Haaretz, 02.09.2010
  7. ↑ Михаил Хейфец. (7 ноября 2005). Ловил ли Шимон Визенталь Эйхмана?. Курсор. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 1 січня 2009.
  8. ↑ Сташек Кшиштовский. (20 сентября 2005). Симон Визенталь, охотник за нацистами. Lenta.ru. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 1 січня 2009.
  9. ↑ Шели Шрайман. (8 ноября 2005). Счет, предъявленный мёртвым. Proza.ru. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 1 січня 2009.
  10. ↑ Свобода. Український щоденник. 2 квітня 1985 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 вересня 2011. Процитовано 15 вересня 2010. [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Тракало В. Відомий письменник, наш земляк Юрій Покальчук написав понад десяток книг, знає дванадцять мов, побував у багатьох країнах світу; був зятем Олеся Гончара, свідком на весіллі у Василя Стуса, а сьогодні є консультантом документального фільму про Нобелівського лауреата Йосефа Агнона, який у жовтні французьке телебачення зніматиме у Бучачі // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 95. — ISBN 978-966-528-289-1.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
Симон Візенталь
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Тернопільщина»
Родовід: Генеалогія на Родоводі?
CMNS: Файли у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Симон_Візенталь&oldid=44257197