Перейти до вмісту

Саки (місто)

Координати: 45°08′ пн. ш. 33°36′ сх. д. / 45.133° пн. ш. 33.600° сх. д. / 45.133; 33.600
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Саки.
Саки
Герб Сак Прапор Сак
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
(окупована й анексована Росією)
Район Євпаторійський район
Засноване XIV століття
Статус міста від 1952 року
Населення ▼23 391 (на 2014 рік)[1]
 - повне ▼23 391 (на 2014 рік)[1]
Площа 28.74 км²[2]
Густота населення 813.88 осіб/км²
Поштові індекси 96500-96509
Телефонний код +380-6563
Координати 45°08′ пн. ш. 33°36′ сх. д. / 45.133° пн. ш. 33.600° сх. д. / 45.133; 33.600
Висота над рівнем моря 18 м
Водойма Чорне море, Сакське озеро
Назва мешканців сакі́вець, сакі́вка, сакі́вці або сакчанин, сакчанка, сакчани
Міста-побратими Білорусь Гомель
Росія Щигри
Австрія Вельс
Україна Долина
Відстань
Найближча залізнична станція Саки
До обл./респ. центру
 - фізична 44 км
 - залізницею 70 км
 - автошляхами 50,1 км
До Києва
 - фізична 632 км
 - залізницею 877 км
 - автошляхами 801 км
Міська влада
Адреса 96500, АР Крим, м. Саки, вул. Леніна, 15
Вебсторінка Сакська міськрада

CMNS: Саки у Вікісховищі

Мапа
Саки. Карта розташування: Україна
Саки
Саки
Саки. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Саки
Саки
Мапа

Са́ки (Сак, крим. Saq) — місто в Україні у складі Євпаторійського району Автономної Республіки Крим, колишній адміністративний центр Сакського району. Розташоване в північно-західній частині Кримського півострова, на березі Каламітської затоки Чорного моря і Сакського озера за 50 км від Сімферополя (автошлях Р25) і за 18 км від Євпаторії.

У 1979 році населений пункт Саки був віднесений до категорії міст обласного підпорядкування, а в 1997 року йому був наданий статус міста-курорту України.

Історія

[ред. | ред. код]

Історики поки не можуть дати точної відповіді на питання про те, коли вперше з'явилося поселення на місці нинішнього міста Саки. У часи Кримського ханства Саки представляли собою невелике село, що входило у володіння знатного кримського роду Мансур.

Походження назви можливо від назви племен саків, що проживали в цих місцях у давні часи, але ймовірніше від кримськотатарського saq — стебло або saqa — бочка для води.

У роки Кримської війни недалеко від Сак, між озерами Сакським і Кизил-Яр, висадилася величезна армія військ коаліції, та сама, що тримала багато місяців в облозі Севастополь. А на початку лютого 1855 тут зосереджувалися війська генерала С. А. Хрульова перед штурмом укріплень ворога в Євпаторії. Під час обстрілу противником селище Саки було зруйновано.

За даними на 1864 рік у казенному російському, грецькому, татарському селі Євпаторійського повіту Таврійської губернії мешкало 403 особи (227 чоловіків та 176 жінок), налічувалось 59 дворових господарства, існувала православна церква, 2 мечеті, поштова станція, мінеральні грязі й грязелікувальний заклад[3].

Станом на 1886 рік у селі, центрі Сакської волості, мешкало 155 осіб, налічувалось 32 дворових господарства, існували православна церква, мечеть, лікарня, казенна станція, земська станція, етапне приміщення, 4 лавки, 2 пекарні, соляний промисел[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1228 осіб (668 чоловічої статі та 560 — жіночої), з яких 963 — православної віри, 236 — магометанської[5].

Братська могила жертв фашистського терору
Братська могила жертв фашистського терору

1921 року місто увійшло до складу Кримської АРСР. В ході Другої світової війни 29 жовтня 1941 місто було зайнято німецькими військами. Відвойовано радянською армією 13 квітня 1944.

1954 року у складі Кримської області передане до Української РСР. З 1991 року — у складі незалежної України.

У березні 2014 року в результаті анексії Криму місто опинилось під контролем Росії.

9 серпня 2022 року біля міста лунали вибухи. Вибухнули російські боєприпаси.

Природні ресурси

[ред. | ред. код]
База відпочинку «Прибой»

Саки — старий курорт Криму. Розвивається на базі власних унікальних, природних лікувальних ресурсів: Сакського солоного озера з лікувальними грязями і ропою, термальних мінеральних вод і морського узбережжя з піщаними пляжами.

Санаторій «Північне сяйво»

Курорт є бальнеогрязелікувальним і призначений для лікування хворих із захворюваннями опорно-рухового апарату, з пошкодженнями і захворюваннями хребта і спинного мозку, периферичної нервової системи, гінекологічними захворюваннями і захворюваннями органів травлення.

У складі курорту:

  • 7 цілорічних санаторіїв місткістю понад 3500 чоловік, з власною лікувальною базою та специфічним профілем:
    • Сакський центральній військовий клінічний санаторій імені Н. І. Пирогова
    • Санаторій імені академіка М. Н. Бурденка
    • Санаторій «Саки»
    • Санаторій «Сакрополь»
    • Санаторій «Полтава-Крим»
    • Санаторій «Північне сяйво»
    • Санаторій «Юрмино»
  • 4 літні пансіонати і кемпінги, місткістю близько 3 тис. місць:
    • Пансіонат «Танжер»
    • Пансіонат «Сонячний берег»
  • 3 дитячих літніх оздоровчих центри для відпочинку на 1 тис. дітей;
  • Загальнодоступний дендропарк площею 30 га, створений понад 100 років тому;
  • Бювет мінеральної води.
  • База відпочинку «Прибой»

Вперше про те, що сакська земля «зцілює всякі рани» писали ще давньоримський письменник і вчений Гай Пліній Секунд (I століття) і грецький географ Клавдій Птолемей (II століття).

У 1837 році у Саках було відкрите відділення Сімферопольського військового шпиталю, надалі перетворене на самостійну здравницю. На Міжнародній виставці гігієни в Дрездені 1911 року Сакська грязелікарня одержала почесний диплом. Властивості сакської грязі вивчали академіки Олександр Ферсман та Микола Бурденко, професор Н. Головкинський.

Протяжність морського узбережжя у межах міста — 6 км. Кількість сонячних днів на рік — 260.

Економіка

[ред. | ред. код]

У місті знаходиться один з найбільших в Криму хімічний завод, який спеціалізується на випуску перманганату калію, метилу бромистого, персолі і кухонної солі. Зараз[коли?] не працює. На базі мінеральних джерел працює завод по випуску мінеральної води. У 1990 році завод розливав 40,9 млн пляшок, в 1994 — 16,7 млн пляшок. Місцева переробна промисловість представлена молокоцехом Євпаторійського міськмолокозаводу та комбінатом хлібопечення.

У місті був заснований і одержав свій розвиток НДІ прикладної хімії з науковою, конструкторською і експериментальною промисловою базою по розробці технології йодобромної промисловості і марганцевих з'єднань.

Через місто проходять транспортні магістралі: республіканська автодорога з міжміським автовокзалом, електрифікована залізниця. Протяжність міських доріг — 62 км. У місті є 6 автобусних маршрутів.

Населення

[ред. | ред. код]
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[6]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 12 655 2285 2009 3770 3277 1270 44
Жінки 15 867 2221 1926 4396 4564 2564 196


Населення — 24,2 тис. осіб (2011).

Національний склад

[ред. | ред. код]

Національна структура Сакської міськради за переписом 2001 р.:[7]

чисельність частка, %
росіяни 18 573 65,1
українці 6 938 24,3
кримські татари 1 646 5,8
білоруси 527 1,8
вірмени 130 0,5
татари 118 0,4
євреї 68 0,2
цигани 67 0,2
поляки 51 0,2
німці 49 0,2

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Російська 24 032 84,26 %
Українська 2 530 8,87 %
Кримськотатарська 1 530 5,36 %
Вірменська 102 0,36 %
Білоруська 77 0,27 %
Ромська 52 0,18 %
Румунська 19 0,07 %
Інші/Не вказали 180 0,63 %
Разом 28 522 100 %

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

Культура

[ред. | ред. код]
Яни-Джамі
Сакський історико-краєзнавчий музей

Заклади культури Сак — 2 будинки культури, кінотеатр, 8 бібліотек, дитяча музична школа, дитячий центр дозвілля, 3 клуби в здравницях. Значний культурний осередок міста — Сакський історико-краєзнавчий музей, історія створення якого сягає 1908 року, коли вперше зацікавились дослідженням і матеріально-документальною фіксацією Сакського грязелікувального курорту. Нині у 4 виставкових залах музею висвітлено не лише становлення курорту, а й окремі стенди розповідають про лікування в Саках відомих осіб, чимала частина музейної експозиції присвячена природі Сакського району.

Культурне життя міста представлене також багатьма чудовими колективами і ансамблями. Серед них: 3 фольклорні танцювальні колективи, 2 народні хорові колективи, фольклорні сімейні вокальні ансамблі. У концерті, що проводився в Києві, присвяченому 50-річчю Перемоги, Саки були представлені ансамблем «Мевзу». Учасники народних колективів давали концерти в Німеччині, Франції та Польщі.

У Саках є мечеть Яни-Джамі.

Спорт

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Лабренцису

У системі державної освіти діє дитяча спортивна школа, де займається близько 1,5 тис. дітей. У дитячому спорті розвиваються футбол, фехтування, легка атлетика, вітрильний спорт, настільний теніс, східні єдиноборства, шахи, спортивні і бальні танці.

Учасником 4 Олімпіад (1996–2008) і чемпіоном світу 2006 року є серфінгист Максим Оберемко, який жив у Саках. Команда міста з настільного тенісу брала участь у Чемпіонаті Європи 1996 року. Успішно виступають в міжнародних змаганнях команди східних єдиноборств, фехтування, спортивних і бальних танців.

Місто має професійну футбольну команду «Динамо». У місті є стадіон з футбольним полем і біговими доріжками з гумовим покриттям, волейбольні майданчики, тенісні корти. У місті знаходиться Республіканський центр інвалідів спорту. Саки були організатором перших Всесоюзних спартакіад інвалідів.

Освіта

[ред. | ред. код]

У місті функціонує 6 загальноосвітніх шкіл, гімназія, професійно-технічне училище.

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]
Військовий санаторій ім. М. І. Пирогова

Є регіональний лікарняний центр, поліклініка, шпиталь фізіотерапевтичного лікування, територіальний центр допомоги людям похилого віку.

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

У Саках існує також курортний дендропарк площею 30 га, створений понад 100 років тому. Він є парком-пам'ятником садово-паркового мистецтва місцевого значення. З архітектурних пам'ятників слід виділити будівлю міського музею. В місті встановлено пам'ятник Фріцису Лабренцису.

Військова справа

[ред. | ред. код]

Поблизу міста на аеродромі «Саки» розміщений унікальний навчально-тренувальний комплекс морської авіації «НИТКА», що не має аналогів на пострадянському просторі і у Східній Європі.

Відомі особистості

[ред. | ред. код]

В місті народився:

Міста-побратими

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Саки Автономної Республіки Крим»
  3. ↑ (рос. дореф.) XLI. Таврическая губернія. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1864 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ М. Раевскимъ. СанктПетербургъ. 1865. — LVI + 138 с., (код 721)
  4. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-219. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. [Архівовано 2020-09-20 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 4 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2012-08-28 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  9. ↑ Життя капітана Умера Волкова обірвав артилерійський обстріл. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 29 жовтня 2024.
  10. ↑ а б Статут територіальної громади міста Саки на офіційному сайті Сакської міської ради. Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 25 листопада 2010. [Архівовано 2014-01-01 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саки (місто)

Додаткові джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Саки_(місто)&oldid=43916995