Перейти до вмісту

Мірна Зінаїда Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мірна Зінаїда Василівна
Хільчевська Зінаїда Василівна
Народилася21 жовтня 1873
Городня
Померла1 квітня 1950(1950-04-01) (76 років)
Прага
Громадянство Російська імперія
 УНР
 Гетьманат
НаціональністьУкраїнка
ДіяльністьЧленкиня Української партії соціалістів-федералістів
Відома завдякиЧленкиня Української Центральної Ради
ПосадаЧленкиня ради Світового союзу українок

Зінаї́да Васи́лівна[прим. 1] Хільчевська, у шлюбі Мі́рна (21 жовтня 1873 — 1 квітня 1950, Прага) — українська громадська діячка, захисниця прав жінок, публіцистка, перекладачка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Зінаїда Хільчевська (в іншому написанні — Хильчевська) народилася 21 жовтня 1873 року в місті Городня на Чернігівщині[1][прим. 2]. Її батьком був колезький секретар Василь Феофанович Хільчевський, матір'ю — Катерина Василівна Хільчевська (як зазначено в метриці — обоє православні). Зінаїда стала другою дитиною в сім'ї[1]. Мала старшу сестру Марію (нар. 1871 року), молодшу сестру Лідію (нар. у березні 1875 року), і можливо теж брата Василя[1]. Мати Катерина після смерті чоловіка (Василь помер 17 листопада 1878 року у віці 45 років від сухот) переїхала з дітьми до Чернігова, де працювала старшою повивальною бабкою[1].

В середовищі української інтелігенції ходили чутки, ніби Хильчевська мала польське походження. Це зазначали Віктор Приходько, який тривалий час проживав у родині Мірних, та Борис Мартос, дружина якого співпрацювала з Мірною. Так, Мартос у листі до Галини Лащенко, яка готувала спогади про Зінаїду Мірну, писав: «Чув я, що вона до того часу, як вийшла заміж, була католичкою і полькою, і що ім'я її було Болеслава. Я не раз чув, як Іван Іванович казав до неї Больця»[2].

1910 року Зінаїда Мірна вперше з'явилася в середовищі київської громади. Відображена у спогадах Катерини Антонович[3].

У Києві Зінаїда Мірна швидко ввійшла в товариські стосунки із Софією Русовою, Людмилою Старицькою-Черняхівською, Любов'ю Яновською, Марією Ішуніною, стала активною членкинею Українського клубу.

У 1910—1917 роках Мірна була однією з активісток Київського товариства оборони жінок, яке головним напрямком діяльності визначало боротьбу з торгівлею жінками та проституцією.

Була членкинею Української партії соціалістів-федералістів.

1917 року — членкиня Української Центральної Ради.

1919 року — співзасновниця та заступниця голови Української жіночої національної ради в Кам'янці-Подільському. Згодом голова її філії в Берліні.

Довголітня голова Українського жіночого союзу в Празі.

1937 року — членкиня ради Світового союзу українок.

Авторка статей у пресі, перекладів із французької мови.

Була одружена з Іваном Мірним.

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Довідники по-різному вказують по батькові: «Діячі Української Центральної Ради» (1998) — Валентинівна, «Українки в історії» (2004) — Василівна.
  2. ↑ За даними «Енциклопедії українознавства» та довідника «Діячі Української Центральної Ради» 1875 року, тоді як у книзі «Українки в історії» фігурує 12 жовтня 1878 року з посиланням на статтю Галини Лащенко «Зінаїда Мірна» (1966), яка в свою чергу посилається на слова Ївги Лоської, котра співпрацювала з Мірною в Українському жіночому союзі в Празі

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Потапенко, Олена; Савченко, Анжела (5 вересня 2024). Зінаїда Мірна — (не)відома громадська діячка із Городні. Новини Городнянщини. с. 3. Процитовано 5 вересня 2024.
  2. ↑ Лащенко, Галина (січень 1966). Зінаїда Мірна (PDF). Наше життя. № 1. с. 39—40. Процитовано 5 вересня 2024.
  3. ↑ Антонович, Катерина (липень-серпень 1955). Зінаїда Мірна (PDF). Наше життя. № 7. с. 3—4. Процитовано 6 вересня 2024.

Література

[ред. | ред. код]
  • Антонович К. Зінаїда Мірна // Наше життя. — Нью-Йорк, 1955. — Липень-серпень.
  • Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. — К., 1998. — С. 129—130.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1962. — Кн. 2, [т. 4] : Крушельницький — Місто (початок). — С. 1583. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Когуська Н. Чверть століття на громадській ниві 1926—1951 // Історія Союзу Українок Канади. — Вінніпег, 1952. — С. 115.
  • Лащенко Г. Зінаїда Мірна // Наше життя. — Нью-Йорк, 1966. — Січень.
  • Смоляр Л. Зінаїда Мірна // Українки в історії / За редакцією Валентини Борисенко. — К.: Либідь, 2004. — С. 130—135.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мірна_Зінаїда_Василівна&oldid=43467033