Музичний конкурс
Музичний конкурс — це публічний захід, покликаний визначити та нагородити видатні музичні колективи, солістів і музикознавців.[1] Конкурси популярної музики проводяться, щоб виявити поп-зірок.
В Європі музичні конкурси почали проводити на початку XX століття. Серед перших конкурсів — Наумбурзький конкурс (1926, США), Конкурс піаністів імені Шопена (1927, Польща), Конкурс імені Ізаї (1937, Бельгія), Міжнародний конкурс виконавців у Женеві (1939, Швейцарія).
1957 року була заснована Всесвітня федерація міжнародних музичних конкурсів, засновниками якої стали 11 музичних конкурсів, а станом на 2012 членами цієї федерації стали понад 120 музичних конкурсів, серед яких один із України — конкурс пам'яті Говориця.
У популярній музиці конкурси набули популярності в другій половині XX століття. Так, 1956 року вперше було проведено конкурс Євробачення. Завдяки телетрансляції такі конкурси збирають великі аудиторії телеглядачів.
Одним із предметів критики музичних конкурсів є переважання у критеріях оцінювання гри виконавця цінностей стабільності і витривалості, над власне художніми цінностями. На думку А. Ляховича, такий розподіл цінностей призводить до того, що увага виконавця «…не відволікається на зайві чинники — на інтонування, процесуальність, цілісність (тобто на музику) — і зосереджується на точному виконанні послідовності дій, зафіксованої в нотах. Нервова система виконавця при такій грі не перевантажена додатковими завданнями — переживанням, натхненням і зумовленою ними координацією — і звільнена для головного завдання — стабільності.»[2]
Іншим предметом критики музичних конкурсів є їх кон'юктурність. «Існує конвенціональний вимір, з позицій якого сам інститут виконавства втрачає свій предмет. Він визначається загальною властивістю сучасного соціуму в будь-яких його локальних формаціях: кон'юнктурою — залежністю соціального успіху не від особистих якостей, а від знайомств і зв'язків. […]Кон'юнктура контролює весь попередній відбір таких претендентів. Цей відбір проходять тільки ті, хто має „дах“ — соціальну підтримку в особі авторитетного педагога, родича, „боржника“ по майстеркласу, співвітчизника тощо»[2]
- ↑ The Center for New Technologies in the Arts «Art-parkING», Annual Musicology Competition. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 2 жовтня 2016.
- ↑ а б Соціальні конвенції сучасного академічного виконавства [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] / А. Ляхович // Українське музикознавство. — 2014. — Вип. 40. — С. 120—133.
- Конкурси музичні // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 524-525.
| Лейбли та організації |
| ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Основні жанри | |||||||||
| Сектори і ролі |
| ||||||||
| Формати релізу | |||||||||
| Живі шоу | |||||||||
| Чарти | |||||||||
| Журнали | |||||||||
| Телебачення |
| ||||||||
| Відзнаки | |||||||||
| Інше | |||||||||
| Тематичні сайти | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
