Перейти до вмісту

Леннарт Гельсінг

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леннарт Гельсінг
Народився5 червня 1919(1919-06-05)[2][3][1]
Västanforsd, Фаґерста, Вестманланд, Швеція
Помер25 листопада 2015(2015-11-25)[1] (96 років)
Стокгольм, Швеція
·пневмонія
Країна Швеція
Діяльністьмовознавець, поет, перекладач, дитячий письменник, письменник, літературний критик
Галузьдитяча література[4], літературна критика[4] і перекладацтво[d][4]
Знання мовшведська[5][4]
РодичіMy Hellsingd
У шлюбі зYvonne Lombardd
ДітиPetter Hellsingd і Susanna Hellsingd
Нагороди

Пол Ле́ннарт Ге́льсінг  (5 червня 1919(19190605), Вестанфорс, Швеція — 25 листопада 2015, Стокгольм, Швеція) — шведський дитячий письменник, перекладач, літературознавець, професором Стокгольмського університету.

Біографія

[ред. | ред. код]

Леннарт Гельсінг народився в 1919 році в центральній Швеції, у Вестманланді у родині купця Пауля Геллсіна (1886—1962) і Сігрід Ролофф. Його батьки розлучилися, коли він був дитиною[6]. З п'яти років він ріс та виховувався бабусею і дідусем, режисером Карлом-Отто Ролоффом і Едіт Луїзою[7]. Прабабуся автора по материнській лінії була рабинею, яка працювала на цукрових плантаціях Гвіани. Її взяв у дружини молодий шотландець Олександр Макларен, якого суворий батько відправив в далеку країну на перевиховання. Через деякий час споважнілий Макларен розбагатів і повернувся до Шотландії з дружиною і дітьми[8].

Леннарт Гельсінг навчався на інженера в Стокгольмському королівському технологічному університеті, працював на заводі, потім зайнявся журналістикою, став літературним критиком в ранковій газеті «Stockholms-Tidningen» і вечірній «Aftonbladet», писати ж він почав ще в ранньому дитинстві. Тоді це були п'єси для домашнього лялькового театру. Його книжковий дебют відбувся в 1945 з виходом збірки віршів «Акваріум» і дитячої книжки «Кошеня дує в срібний ріг»[8][9]

Творчість Гельсінга спочатку була зустрінута з настороженістю. У сорокових роках дитяча література Швеції перебувала в застиглому стані. Ставлення до неї було таким же, як на початку століття: була поширена думка, що дітей слід оберігати від дійсності та тримати в невіданні про дорослий світ. Дитячі книги писали практично тільки жінки, оскільки вважалося, що така література — прерогатива жінок. За словами Гельсінга, в той час для дітей писали «досить солоденькі казочки, зі всякими квіточками й витребеньками». А на шкільних уроках співу діти повинні були сидіти за партою нерухомо, з прямою спиною, дивитися на вчителя і — співати. «Мені ж завжди здавалося, що дітям набагато веселіше рухатися під музику, носитися по колу, стрибати та наспівувати при цьому. Коли за музикою, за ритмом слід все тіло»[10].

Леннарт Гельсінг у молодості

Авторство Гельсінга було схарактеризовано з самого початку лінгвістичними експериментами, у яких він грав зі словами й по різному використовував мову. Хорошим прикладом є Sjörövarbok (1965), Гельсінг використовує практично всі дієслова руху, що знаходяться у шведській мові. У останній книзі Skor (2014), у центрі уваги — прикметники[11]. Він розширив кордони дитячої літератури, несучи до неї нові теми, нові ритми, нових героїв. Його веселі бешкетні вірші, побудовані на «словесній акробатиці» і повні бурлеску і нонсенсу[12].

Він також сприяв створенню в 1965 році Шведського інституту дитячої книги.

25 листопада 2015 Леннарт Гельсінг помер від пневмонії у віці 96 років.

Родина

[ред. | ред. код]

Гельсінг був двічі одружений. З 1947 по 1952 його дружиною була Маар Ейра, фінська оперна співачка і кіноактриса. У 1953 письменник одружився з Івонне Ломбард, з якою прожив все життя. У щасливому шлюбі народилися три дівчинки й два хлопчики[8][9].

Серед яких письменниця Сюзанна Геллсінг, художник Петтер Геллсінг і письменник Йонс Геллсінг.

Леннарт Гельсінг написав понад 50 книг і переклав безліч віршів і лічилок. Ілюстрації до більшості його книг створені чудовими художниками, такими як Стіг Ліндберг, Поль Стрьоер, Томмі Естмар, Фіббі Хальден і Ульріка Хюдман-Валле.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Творчість Леннарта Гельсінга відзначено такими нагородами, як приз «Нільс Хольгерссона» (1951) Шведської бібліотечної асоціації, премія Астрід Ліндгрен (1970), премія «Гулівер» шведського відділення Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури (1971), гран-прі «Samfundet De Nio» в 1987 (нагорода шведського літературного товариства, яка розглядається як альтернатива Нобелівської премії з літератури), премія Світ Астрід Ліндгрен (1998), королівська медаль за заслуги в області літератури й мистецтва (1999), приз Альберта Енгстрьома (2010)[8]. У 2009 Шведський інститут дитячої книги заснував приз Леннарта Гельсінга з написом: «Тому, хто знає, що без поезії — мова без життя, і життя без квітів»[8].

Бібліографія

[ред. | ред. код]
Малюнок Пола Строєра для оформлення дитячої книги Леннарта Гельсінга

Доросла лірика і проза

[ред. | ред. код]
  • 1945 — Akvarium
  • 1946 — Kalejdoskop
  • 1949 — Absaloms död (Ілюстратор Knut V Pettersson)
  • 1949 — Vykort från verkligheten
  • 1952 — På avvägar (Ілюстратор Gunnar Brusewitz)
  • 1953 — Fatimas hand (Ілюстратор Ulv Kylberg)
  • 1957 — Sandstoder (Ілюстратор Börje Sandelin)
  • 1964 — Strandbok (Ілюстратор Fritz Sjöström) Ny utgåva 2006.
  • 1998 — Vinter-Haga (Ілюстратор Fibben Hald) Med Peter Dahl.
  • 1999 — Verserade tankar (Ілюстратор Fibben Hald) Dagsverser.
  • 2001 — Den Lyckliga Osten (Ілюстратор Riber Hansson)
  • 2003 — Pendlarens väg (Ілюстратор Riber Hansson)
  • 2014 — Skor

Ілюстровані книги

[ред. | ред. код]
  • 1945 — Katten blåser i silverhorn (Ілюстратор Bo Notini)
  • 1947 — Ole dole doff Tillsammans med Jens Sigsgaard. (Ілюстратор Arne Ungerman)
  • 1947 — Nyfiken i en strut (Ілюстратор Stig Lindberg) Ny upplaga 1949.
  • 1948 — Musikbussen (Ілюстратор Stig Lindberg) Ny upplaga 1990.
  • 1950 — Summa summarum (Ілюстратор Poul Ströyer) Nya upplagor 1956, 1966, 1977 och 2009.
  • 1951 — Två glada prickar (Ілюстратор Thoki Yennpseudonym för Thorkild Söndergaard-Jensen)
  • 1952 — Krakel Spektakel och Kusin Vitamin
  • 1953 — Den krångliga kråkan (Ілюстратор Poul Ströyer) Nya upplagor 1966, 1977 och 2008.
  • 1954 — Den flygande trumman (Ілюстратор Poul Ströyer) Ny upplaga 1992.
  • 1955 — Krakel Spektakel blir upptäcktsresande (Ілюстратор Stig Lindberg) Ursprungligen ett sagohäfte som medföljde en barnservis från Gustavsberg. Häftet trycktes om 1958 och 1961, för att först 2008 blir tillgängligt i bokform.
  • 1956 — Kanaljen i seraljen (Ілюстратор Olle Eksell, Sven Erixson, Uno Vallman m.fl.) Ny utgåva 1989.
  • 1956 — Krakel Spektakel köper en klubba (Ілюстратор Stig Lindberg) Senaste utgåvan 1984.
  • 1958 — Sju fikon eller Sand i sandalerna (Ілюстратор Björn Hinders)
  • 1959 — Det är så roligt i Kråkelund (Ілюстратор Edward Lindahl) Ny upplaga 1965.
  • 1960 — Krakel Spektakel gör det själv (Ілюстратор Poul Ströyer) Häfte utgivet till Barnens dag. Ny utgåva 2007.
  • 1961 — ABC (Ілюстратор Poul Ströyer) Ett flertal senare upplagor.
  • 1965 — Sjörövarbok (Ілюстратор Poul Ströyer)
  • 1966 — Boken om bagar Bengtsson (Ілюстратор Poul Ströyer)
  • 1967 — Drömbok (Ілюстратор Kerstin Hedeby)
  • 1971 — Boken om Kasper (Ілюстратор Poul Ströyer)
  • 1974 — Gamla mor Lundgren och hennes hund (Ілюстратор Ib Spang Olsen)
  • 1975 — Bananbok (Ілюстратор Tommy Östmar)
  • 1975 — Den underbara pumpan (Ілюстратор Svend Otto S)
  • 1978 — Ägget (Ілюстратор Fibben Hald)
  • 1979 — Fem prinsar (Ілюстратор Ib Spang Olsen) Ny utgåva 1980 med smärre justeringar.
  • 1981 — Gås med krås (Ілюстратор Poul Ströyer)
  • 1984 — Lille Olles resa (Ілюстратор Gösta Adrian-Nilsson)
  • 1984 — Vitt (Ілюстратор Fibben Hald)
  • 1986 — Kung Kul (Ілюстратор Frantisek Sima)
  • 1986 — Bokbok eller En boktoks tokbok (Ілюстратор Marianne Enquist)
  • 1987 — Äppelgumma (Ілюстратор Marika Delin) Ur samlingen Gåsmor.
  • 1988 — Tom tom trumpetarson (Ілюстратор Fibben Hald)
  • 1988 — Oberons gästabud (Ілюстратор Tommy Östmar)
  • 1989 — Djurbok (Ілюстратор Fibben Hald)
  • 1989 — Tuppen på toppen (Ілюстратор Tord Nygren)
  • 1990 — Hickori Dickori Docka (Ілюстратор Charlotte Ramel)
  • 1991 — Jöns Långnos (Ілюстратор Stasys Eidrigevicius)
  • 1991 — Att handla är nödvändigt (Ілюстратор Fibben Hald)
  • 1993 — Kattbok. (Ілюстратор Ulrica Hydman-Vallien)
  • 1993 — De tre krukorna. (Ілюстратор Peter Johnson)
  • 1994 — Spöket i köket. (Ілюстратор Gunna Grähs)
  • 1995 — Sand i sandalerna (Ілюстратор Tord Nygren) Nyillustrerad utgåva, med vissa förändringar i urvalet.
  • 1998 — Matbok (Ілюстратор Andrzej Ploski)
  • 2001 — Den lyckliga osten (Ілюстратор Riber Hansson)
  • 2002 — Tre droppar regn (Ілюстратор Charlotte Ramel) Berättelsen hämtar ur Krakel Spektakel.
  • 2002 — Trollringen (Ілюстратор Tord Nygren)
  • 2002 — Hur människan är (Ілюстратор André Prah)
  • 2003 — Nu är det djur igen (Ілюстратор Fibben Hald)
  • 2006 — Krakel Spektakels julafton (Ілюстратор Poul Ströyer)
  • 2006 — Baltsars byxor (Ілюстратор Fibben Hald)
  • 2006 — DEN eller dinosaurierna lever (Ілюстратор Gunna Grähs)
  • 2008 — Welams vädermödor (Ілюстратор Lars Munck)
  • 2009 — Lillebror och natten (Ілюстратор Ane Gustavsson)
  • 2014 — Annabell Olsson
  • 2014 — Ticke tack!

Серії

[ред. | ред. код]
  • 1961 — Det glada varuhuset (Ілюстратор Olle Eksell) Bygger på sagan «Själv är bästa dräng» ur Krakel Spektakel.
  • 1961 — Glassmånen (Ілюстратор Olle Eksell) Bygger på berättelsen «Krakel spektakel på Glassmånen».

Маленькі книги

[ред. | ред. код]
  • 1973 — Ro ro till fiskeskär (Ілюстратор Крістіна Рінґсберг)
  • 1973 — Tummetott, slickepott (Ілюстратор Анна-Маделіне Ґелотта)
  • 1973 — Pojken som inte ville gå i skolan (Ілюстратор Петер Чігас)
  • 1973 — Gubben Gran for till stan (Ілюстратор Fibben Hald)
  • 1973 — Ett, två, tre, fyra (Ілюстратор Fibben Hald)
  • 1973 — Bonden och kråkan (Ілюстратор Peter Csihas)
  • 1976 — Bro, bro, breja (Ілюстратор Керстін Ст'єрнгольм Редер)
  • 1976 — Majastina-Britta (Ілюстратор Петер Чіхас)
  • 1976 — Sju hekto skinka (Ілюстратор Фібед Хальд)
  • 1976 — Spinn, spinn, dotter min (Ілюстратор Кай Бекман)
  • 1976 — Vart ska du gå lilla fänta (Ілюстратор Кай Бекман)

Вибрані переклади

[ред. | ред. код]
  • Inger Hagerup: Så underligt: barnvers (illustrerad av Paul René Gauguin) (Norstedts, 1952)
  • Phil Ressner: Alfred Peterson (Dudley Pippin) (Carlsen/If, 1965)
  • Frank R. Stockton: Draken och prästen (The griffin and the minor canon) (Carlsen/If, 1969)
  • Miriam Schlein: Den stora osten (The big cheese) (Illustrationsförl./Carlsen, 1969)
  • Anthony Paul: När tigern tappade ränderna (The tiger who lost his stripes) (Rabén & Sjögren, 1980)
  • H. C. Andersen: Kvinnan med äggen (Konen med æggene) (Barnboksförlaget, 1984)
  • Wilhelm Busch: Max och Moritz: en historia i sju pojkstreck (Max und Moritz) (Rabén & Sjögren, 1988)
  • Kes Gray: Kluck-eli-klock (Cluck o'clock) (Sjöstrand, 2004)
  • Gåsmors verser och sagor (Ілюстратор Xel Scheffler) (även översättningar av Lotta Olsson) (Rabén & Sjögren, 2006)
  • Kitty Crowther: Den lille mannen och Gud (Le petit homme et Dieu) (Rabén & Sjögren, 2011)
  • Karina Wolf: Familjen Sömnlösing (The Insomniacs) (Bonnier Carlsen, 2013)

Для школи

[ред. | ред. код]
  • 1951 — Sagoboken som är en teater (Ілюстратор Erik Persson) Aktivitetsbok med pjäser och tablåteater.
  • 1953 — Våra visor 1 (Ілюстратор Åke Lewerth) Visbok för första årskursen tillsammans med Knut Brodin och Yngve Härén.
  • 1958 — Våra visor 2 (Ілюстратор Åke Lewerth) Visbok för andra årskursen tillsammans med Knut Brodin och Yngve Härén.
  • 1959 — Multi (Ілюстратор Gerd Rissler) Matematikbok om multiplikationstabellen.
  • 1960 — Våra visor 3 (Ілюстратор Åke Lewerth) Visbok för tredje årskursen tillsammans med Knut Brodin och Yngve Härén.
  • 1974 — Numusik 1M. Skolsångbok skriven tillsammans med Yngve Härén och Thord Gummesson.
  • 1977 — Numusik 2M. Skolsångbok skriven tillsammans med Yngve Härén och Thord Gummesson.
  • 1977 — Numusik 3M. Skolsångbok skriven tillsammans med Yngve Härén och Thord Gummesson.
  • 1985 — Krakel Spektakel, Kusin Vitamin (Ілюстратор Ann Granhammer) Teatermanus för förskola.
  • 1986 — Amiralen Ankarlund (Ілюстратор Tor Morisse) Utgavs tillsammans med en ljudkassett där dikterna tonsatts av Göran Swedrup.
  • 2005 — Skolbok (Ілюстратор Jesper Waldersten). Bredvidläsning för skolans sista stadier.

Антології

  • 1944 — Ny lyrik. Antologi med åtta diktare. Hellsing bidrog med nio dikter.
  • 1957 — De bästa barnvisorna (Ілюстратор Staffan Brodin) Vissamling med 100 av Knut Brodins visor, varav 45 har text av Lennart Hellsing.
  • 1960 — I barnviseland (Ілюстратор Staffan Brodin) Vissamling med ytterligare 100 av Knut Brodins visor, varav15 har text av Lennart Hellsing.
  • 1982 — Jag lär mig läsa. En serie läseböcker med titlarna Första läseboken etc. Bidrag även av Astrid Lindgren, Barbro Lindgren, Gunnel Linde, Hans Peterson och Rose Lagercrantz.

Музичні записи та фільми

[ред. | ред. код]
  • 1955 — Krakel Spektakel Skivan (CD)
  • 1983 — Ända in i Hellsing-land: Lennart Hellsings bästa barnvisor
  • 1992 — Äppelkväll (CD)
  • 1995 — Sjörövarfilmen & Musikbussen (фільм)
  • 1996 — Bästa Hellsingar (CD)
  • 1998 — Krakel Spektakel (CD)
  • 2003 — Trollringen (CD)

Переклади українською

[ред. | ред. код]
  • 2018 — «Трелі та вушка дракона». Переклад Наталі Іваничук (видавництво «Чорні вівці»[13])

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118929461 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ KulturNav — 2015.
  4. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Hellsing släktförening. Процитовано 11 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ «I love språk — samtal: Vem förnyar språket?» (på sv-SE). UR.se. Läst 27 november 2015
  8. ↑ а б в г д Озорной апельсин. 3 жовтня 2017. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 11 лютого 2019.
  9. ↑ а б Vem är det / Svensk biografisk handbok 1993, Norstedts, Stockholm 1992 s. 468
  10. ↑ Леннарт Хельсинг на русском языке. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 11 лютого 2019.
  11. ↑ «Lennart Hellsing». Raben & Sjögren. Arkiverad från originalet den 23 oktober 2014. Läst 17 oktober 2014.
  12. ↑ Леннарт Хельсинг. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 11 лютого 2019.
  13. ↑ Трелі та вушка дракона [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті видавництва «Чорні вівці»

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Vem är det / Svensk biografisk handbok 1993, Norstedts, Stockholm 1992 s. 468

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леннарт_Гельсінг&oldid=42382599