Перейти до вмісту

Естер Шарґай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Естер Шарґай
кат. Ester Xargay i Melero[1]
Естер Шарґай з камерою
Народилася12 квітня 1960(1960-04-12)[2]
Сан-Фаліу-да-Ґішулс, Баш-Ампурда[1]
Померла19 січня 2024(2024-01-19)[3][1] (63 роки)
Паламос, Баш-Ампурда[3][1]
Країна Іспанія
Діяльністьпоетеса, письменниця, акторка, video artist
Alma materБарселонський університет
Нагороди
CMNS: Естер Шарґай у Вікісховищі

Естер Шарґай Мелеро (кат. Ester Xargay Melero; 12 квітня 1960, Сант-Феліу-де-Ґішольс — 19 січня 2024, Паламос[4]) — каталонська поетеса, відеомисткиня, перекладачка і культурна активістка.[5] Також практикувала прозу, а саме оповідання, романи і есеї. Здобула освіту з Історії Мистецтва в Університеті Барселони.[6]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Виросла у Франції та повернулася до Каталонії, коли їй було 18 років. Одразу залучилася до сучасної каталонської поетичної панорами, активно працюючи і стимулюючи велику кількість культурних заходів та ініціатив. Практикувала жанр поетичного перформансу та гепенінгу. Її поетичну творчість називають новаторською.

Як писав літературний критик Жауме Аулет:

Поезія Естер Шарґай провокативна та трансгресивна. Вона стискає мову до експериментальної межі і часто наближається до поетичних практик, поезії, яку традиція — особливо французька — описує як прокляту. ЇЇ мова бунтарська, входить через рот і, відригнувши, виходить граматичною, як висловлено в одному з її творів.[7]

Працювала в багатьох поетичних напрямках і експериментах, часто-густо разом з поетом Карлесом Ак Мором. також працювала сценаристом і перекладачем.[8]

Шарґай активно співпрацювала з різноманітними каталонськими періодичними виданнями, такими як l'Avui, Papers d'Art, Reduccions, Transversal, Talp Club, Làtex, Sense títol, Barcelona Review, Internet Corner, El Temps тощо, дописуючи на мистецтвознавчі, літературознавчі та соціологічні теми.[9][10]

Твори

[ред. | ред. код]

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Отримала різноманітні нагороди і відзнаки, серед яких варто відзначити:

  • 1999, Премія Наварри за аудіовізуальний здобуток за Paraparèmies, desplaçaments, cosificacions… (у співпраці з Адольфом Альканісом, Карлесом Ак Мором і Барбарою Гельд)[11][9]
  • 2000, Премія Еспайс Крітіка д'Арт за документальну стрічку El Grup de Treball, створену на BTV.[5]
  • 2018, Поетична премія Рози Левероні в Кадакесі за збірку Desintegrar-se.[12][13][14]

Вшанування

[ред. | ред. код]
  • Омаж Карлесу Ак Мору та Естер Шарґай, бібліографічна ретроспективна виставка з різними паралельними заходами (а також «Папапаремічний конгрес» і масовий поетичний виступ «Poecóc · Enhacmora't o Enxargaia't») на честь Карлеса Ак Мора та Естер Шарґай, номінованих, як «письменники резиденти» протягом фестивалю «Setmana de Sant Jordi — Literathä» (SJ Literathä) у місті Тарреґа, квітень 2009.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Ester Xargay i Melero — Grup Enciclopèdia, 1968.
  2. ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
  3. ↑ а б S'ha mort Ester Xargay, la poeta inconformista — 1995.
  4. ↑ «S'ha mort Ester Xargay, la poeta inconformista». VilaWeb (кат.). Процитовано 19 січня 2024.
  5. ↑ а б «Ester Xargay i Melero». Gran Enciclopèdia Catalana. Barcelona: Grup Enciclopèdia Catalana.
  6. ↑ Morera, Pius (13 квітня 2017). «La convidada, Ester Xargay i Melero, és una dona singular que sap seduir d’una manera o altra». Aparador de poesia (кат.). Процитовано 19 січня 2024.
  7. ↑ Jaume Aulet у: Antonio Pilar. «El club dels poetes vius», Benzina. [Архівовано 2022-12-07 у Wayback Machine.], 2009, p. 12.
  8. ↑ «Ester Xargay, morir és ser infinitiu per sempre», Enric Umbert-Rexach, Núvol, el digital de la cultura, 28.06.2018.
  9. ↑ а б Ester Xargay, Centre de Cultura Contemporània de Barcelona — CCCB.
  10. ↑ Ester Xargay, autora a El Temps de les Arts {{|}}El Temps (кат.). 16 травня 2021.
  11. ↑ «ESTER XARGAY, CARLES HAC MOR & ADOLF ALCAÑIZ. FLUX CLUB 2012, sessió 8», Flux Festival, L'Antic Teatre, Barcelona, 14-05-2012.
  12. ↑ «Joan Armangué, Susanna Rafart i Ester Xargay, Premis Literaris de Cadaqués. Els guardons en les categories de periodisme, literatura i poesia s'entregaran dissabte a la Sala Art i Joia», Diari de Girona, 24.04.2018.
  13. ↑ «Cadaqués premi a Rafart, Xargay i Armangué», X.C., El Punt / Avui, 25-04-2018.
  14. ↑ Desintegrar-se de Xargay, Ester. Editorial Meteora (кат.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Естер_Шарґай&oldid=42519329