Естер Шарґай
Естер Шарґай | ||||
---|---|---|---|---|
кат. Ester Xargay i Melero[1] | ||||
Народилася | 12 квітня 1960[2] Сан-Фаліу-да-Ґішулс, Баш-Ампурда[1] | |||
Померла | 19 січня 2024[3][1] (63 роки) Паламос, Баш-Ампурда[3][1] | |||
Країна | Іспанія | |||
Діяльність | поетеса, письменниця, акторка, video artist | |||
Alma mater | Барселонський університет | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Естер Шарґай у Вікісховищі | ||||
Естер Шарґай Мелеро (кат. Ester Xargay Melero; 12 квітня 1960, Сант-Феліу-де-Ґішольс — 19 січня 2024, Паламос[4]) — каталонська поетеса, відеомисткиня, перекладачка і культурна активістка.[5] Також практикувала прозу, а саме оповідання, романи і есеї. Здобула освіту з Історії Мистецтва в Університеті Барселони.[6]
Виросла у Франції та повернулася до Каталонії, коли їй було 18 років. Одразу залучилася до сучасної каталонської поетичної панорами, активно працюючи і стимулюючи велику кількість культурних заходів та ініціатив. Практикувала жанр поетичного перформансу та гепенінгу. Її поетичну творчість називають новаторською.
Як писав літературний критик Жауме Аулет:
Поезія Естер Шарґай провокативна та трансгресивна. Вона стискає мову до експериментальної межі і часто наближається до поетичних практик, поезії, яку традиція — особливо французька — описує як прокляту. ЇЇ мова бунтарська, входить через рот і, відригнувши, виходить граматичною, як висловлено в одному з її творів.[7]
Працювала в багатьох поетичних напрямках і експериментах, часто-густо разом з поетом Карлесом Ак Мором. також працювала сценаристом і перекладачем.[8]
Шарґай активно співпрацювала з різноманітними каталонськими періодичними виданнями, такими як l'Avui, Papers d'Art, Reduccions, Transversal, Talp Club, Làtex, Sense títol, Barcelona Review, Internet Corner, El Temps тощо, дописуючи на мистецтвознавчі, літературознавчі та соціологічні теми.[9][10]
Цей розділ статті ще не написано. (19 січня 2024) |
Отримала різноманітні нагороди і відзнаки, серед яких варто відзначити:
- 1999, Премія Наварри за аудіовізуальний здобуток за Paraparèmies, desplaçaments, cosificacions… (у співпраці з Адольфом Альканісом, Карлесом Ак Мором і Барбарою Гельд)[11][9]
- 2000, Премія Еспайс Крітіка д'Арт за документальну стрічку El Grup de Treball, створену на BTV.[5]
- 2018, Поетична премія Рози Левероні в Кадакесі за збірку Desintegrar-se.[12][13][14]
- Омаж Карлесу Ак Мору та Естер Шарґай, бібліографічна ретроспективна виставка з різними паралельними заходами (а також «Папапаремічний конгрес» і масовий поетичний виступ «Poecóc · Enhacmora't o Enxargaia't») на честь Карлеса Ак Мора та Естер Шарґай, номінованих, як «письменники резиденти» протягом фестивалю «Setmana de Sant Jordi — Literathä» (SJ Literathä) у місті Тарреґа, квітень 2009.
- ↑ а б в г Ester Xargay i Melero — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ а б S'ha mort Ester Xargay, la poeta inconformista — 1995.
- ↑ «S'ha mort Ester Xargay, la poeta inconformista». VilaWeb (кат.). Процитовано 19 січня 2024.
- ↑ а б «Ester Xargay i Melero». Gran Enciclopèdia Catalana. Barcelona: Grup Enciclopèdia Catalana.
- ↑ Morera, Pius (13 квітня 2017). «La convidada, Ester Xargay i Melero, és una dona singular que sap seduir d’una manera o altra». Aparador de poesia (кат.). Процитовано 19 січня 2024.
- ↑ Jaume Aulet у: Antonio Pilar. «El club dels poetes vius», Benzina. [Архівовано 2022-12-07 у Wayback Machine.], 2009, p. 12.
- ↑ «Ester Xargay, morir és ser infinitiu per sempre», Enric Umbert-Rexach, Núvol, el digital de la cultura, 28.06.2018.
- ↑ а б Ester Xargay, Centre de Cultura Contemporània de Barcelona — CCCB.
- ↑ Ester Xargay, autora a El Temps de les Arts {{|}}El Temps (кат.). 16 травня 2021.
- ↑ «ESTER XARGAY, CARLES HAC MOR & ADOLF ALCAÑIZ. FLUX CLUB 2012, sessió 8», Flux Festival, L'Antic Teatre, Barcelona, 14-05-2012.
- ↑ «Joan Armangué, Susanna Rafart i Ester Xargay, Premis Literaris de Cadaqués. Els guardons en les categories de periodisme, literatura i poesia s'entregaran dissabte a la Sala Art i Joia», Diari de Girona, 24.04.2018.
- ↑ «Cadaqués premi a Rafart, Xargay i Armangué», X.C., El Punt / Avui, 25-04-2018.
- ↑ Desintegrar-se de Xargay, Ester. Editorial Meteora (кат.).