Перейти до вмісту

Гаккебуш Любов Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Любов Михайлівна Гаккебуш
Народилася14 (26) вересня 1888(1888-09-26)
Немирів
Померла28 травня 1947(1947-05-28) (58 років)
Київ
ПохованняДержавний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьакторка
Відомі учніСмолярова Олександра Захарівна
ЗакладДержавний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
ПартіяКПРС
ЧоловікВасиль Василько (Миляїв)
ДітиВалерій Гаккебуш
Нагороди та премії
Народний артист УРСР

CMNS: Любов Михайлівна Гаккебуш у Вікісховищі

Гаккебуш Любов Михайлівна (нар. 14 (26) вересня 1888(18880926), Немирів — 28 травня 1947, Київ) — українська драматична акторка, професорка, перекладачка, вчителька, народна артистка УРСР1943 року), дворянка. Дружина Василя Василька.[1] Мати режисера Валерія Гаккебуша, сестра вченого-психіатра Валентина Гаккебуша. Перша виконавиця ролі леді Макбет на українській сцені.[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 14 (26 вересня) 1888 року в Немирові. В 18961905 роках навчалась в Інституті шляхетних дівчат в Києві. В 1914 році закінчила історико-філософський факультет Московських вищих жіночих курсів. 18 жовтня 1917 року дебютувала на сцені Державного національного театру в Києві у ролі Панночки («Осінь», О. Олеся).

1922 року працювала в трупі Мандрівного театру «Каменярі», який діяв під керівництвом В. Василька.[3]

Працювала у театрі Леся Курбаса «Березіль», Донецькому українському музично-драматичному театрі, театрах Вінниці, Одеси, Києва. З 1919 року вела педагогічну роботу у різних театральних студіях, у Харківському музично-драматичному інституті.

Член КПРС з 1943 року. Після 1944 року оселилася в Києві. У 19441947 роках викладала в Київському інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. Зосередилася на перекладацькій діяльності. Зробила 32 переклади п'єс з російської та французької мов, зокрема автор перекладів українською мовою Мольєра, Горького («Міщани»), Треньова, Афіногенова, Ромашова.

Могила Л. М. Гаккебуш

Померла 28 травня 1947 року. Похована в Києві на Лук'янівському кладовищі (ділянка № 20, ряд № 1; автори надгробку — скульптор Іван Кавалерідзе, архітектор Р. П. Бикова; встановлений в 1971 році)[4].

Творчість

[ред. | ред. код]

За 30 років сценічної діяльності зіграла у виставах:

Цікавий факт

[ред. | ред. код]

По закінченні війни, коли влада не раз пригадувала Іванові Кавалеридзе перебування під німецькою окупацією, а київська кіностудія виселила його зі службової квартири. Майстра прихистила Любов Гаккебуш у своєму помешканні на Великій Житомирській, 17.[5]

Пам'ять

[ред. | ред. код]
меморіальна дошка

В Києві на будинку № 17 по вулиці Великій Житомирській, де жила актриса в 19381947 роках в 1970 році встановлено меморіальну дошку (граніт, барельєф: скульптор І. П. Кавалерідзе, архітектор Р. П. Бикова).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Гаккебуш Любов… С. 339
  2. Там само.
  3. Кордюм А. В. Крізь кінооб'єктив часу. Спогади ветеранів українського кіно. К., «Мистецтво», 1970. — с. 74
  4. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  5. «Призначений злетіти вище: Івана Кавалерідзе позбавили головного покликання митця». «[[Український тиждень]]», 26 квітня, 2012, Юрій Шлапак. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 5 травня 2012.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]