Перейти до вмісту

Акрукс

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Акрукс AB

Розташування Акрукса


Дані дослідження
Епоха J2000
Сузір'я Південний Хрест
Пряме піднесення 12г 26х 35.89522с[1][2]
Схилення −63° 05′ 56.7343″[1][2]
Видима величина (V) 0,77 (1,33 + 1,75 + 4,86 + 15,00)[3]
Характеристики
Спектральний клас B0.5IV + B1V[4]
Тип змінності
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) −11,2 / −0,6[5] км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: −35,83[1][2] мас/рік

за схиленням: −14,86[1][2] мас/рік

Паралакс (π) 10,13 ± 0,50 мас
Відстань 321 світлових років
{{{відстань_пс}}} парсек
Абсолютна величина (MV) −4,14
Подробиці
Маса 14 / 10 M☉
Світність 25 000 L☉
Ефективна температура 28 000  K
Обертання 124[6]


Видима подвійна орбіта
Супутник α Cru Ab
Період (P) 0,208 років
Головна піввісь (a) 1 а. о."
Ексцентриситет (e) 0,0
Нахил (i) 0,0°
Точка перетину орбіт (Ω) °
епоха (T)


Посилання
SIMBADдані для CCDM+J12266-6306AB

Акрукс[7] (α Альфа Південного Хреста, α Crucis) — це найяскравіша зоря сузір'я Південний Хрест, яка при сумарній видимій зоряній величині 0,77[8], є 12-ю за яскравістю зорею на нічному небі. Акрукс є найпівденнішою зорею першої величини[8], трохи південнішою, ніж Альфа Центавра.

Фізичні якості

[ред. | ред. код]

Акрукс — це зоряна система, розташована за 321 світловий рік від Землі[1][2][9]. Візуально можна вирізнити лише два її компоненти — α1 та α2, розділені 4 мінутами. α1 має зоряну величину 1,40, α2 — величину 2,09, вони обидві є гарячими зорями спектрального класу B (майже клас O), з температурами поверхні близько 28 000 та 26 000 K відповідно. Їхні яскравості становлять 25 000 та 16 000 яскравості Сонця. α1 та α2 обертаються довкола центру мас з таким довгим періодом, що їхній рух ледве помітно. За мінімальної відстані 430 астрономічних одиниць, період може становити 1500 років або навіть довше.

α1 сама є спектроскопічною подвійною зорею з компонентами, маси яких оцінюються у 14 та 10 мас Сонця, що обертаються навколо центра мас за 76 днів на відстані приблизно в одну астрономічну одиницю. Маси α2 та яскравішого компонента з α1 дають змогу припустити, що вони колись вибухнуть надновими. Тьмяніший компонент α1 може пережити такий вибух і стати масивним білим карликом.

Ще один субгігант класу B4, Альфа Південного Хреста C або α-3 Cru, лежить за 90 мінут від потрійної системи Акрукса та повторює її рух у космосі, що може свідчити про його гравітаційний зв'язок з Акруксом, і тому його в цілому вважають фізично пов'язаним з Акруксом[10][11]. Але також було висловлено припущення, що Альфа Південного Хреста C недостатньо яскрава для свого класу і тому, можливо, система є лише оптичною подвійною зорею[12].

Ріццуто з колегами у 2011 році визначили, що система Акрукса з ймовірністю 66 % є членом підгрупи Нижнього Центавра — Південного Хреста у зоряній асоціації Скорпіона — Центавра[en]. До того Акрукс не вважали членом цієї групи[13].

Етимологія

[ред. | ред. код]

Назва «Акрукс» — це «американізм» від повної назви у каталозі Баєра «Альфа Південного Хреста» (α Crucis), утворений у XIX сторіччі, але набув поширення лише в середині XX сторіччя[14].

Оскільки Акрукс має схилення −63°, це найпівденніша зоря першої величини, він видимий лише південніше 27° пн. ш. Тому він ледве сходить у таких містах як Маямі, Флорида, чи Карачі, Пакистан (обидва на широті бл. 25° пн. ш.) та не видимий з України. Однак внаслідок кутової прецесії Землі зорю було видно стародавнім астрономам Індії, які назвали її «Трі-шанку», а також давнім грекам та римлянам, які вважали її частиною сузір'я Центавра[15].

Китайська назва 十字架 (Shí Zì Jià, «Хрест»), стосувалась астеризму, що складався з α Південного Хреста, γ Південного Хреста, β Південного Хреста та δ Південного Хреста[16], а сама α Південного Хреста була відома як 十字架二 (Shí Zì Jià èr, «друга зоря Хреста».)[17].

Португальською мовою зоря відома як Estrela de Magalhães («Зоря Магеллана»).

Акрукс зображений на прапорах Австралії, Нової Зеландії, Самоа, та Папуа — Нової Гвінеї як одна з 5 зір Південного Хреста. Вона також наявна на прапорі Бразилії, разом із 26 іншими зорями, кожна з яких символізує штат. Акрукс символізує штат Сан-Паулу[18].

Значущі спостереження

[ред. | ред. код]

Другого жовтня 2008 року апарат «Кассіні — Гюйгенс» розділив три компоненти (A, B та C) зоряної системи, коли її затемнив диск Сатурна[19][20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Perryman, M. A. C.; Lindegren, L.; Kovalevsky, J. та ін. (July 1997), The Hipparcos Catalogue, Astronomy and Astrophysics, 323: L49—L52, Bibcode:1997A&A...323L..49P {{citation}}: Явне використання «та ін.» у: |last4= (довідка)
  2. ↑ а б в г д van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357
  3. ↑ Tokovinin, A. A. (1997). MSC - a catalogue of physical multiple stars. Astronomy and Astrophysics Supplement Series. 124 (1): 75—84. Bibcode:1997A&AS..124...75T. doi:10.1051/aas:1997181. ISSN 0365-0138.
  4. ↑ Houk, Nancy (1979), Michigan catalogue of two-dimensional spectral types for the HD stars, т. 1, Ann Arbor, Michigan: Dept. of Astronomy, University of Michigan, Bibcode:1978mcts.book.....H
  5. ↑ Wilson, Ralph Elmer (1953). General Catalogue of Stellar Radial Velocities. Washington: Carnegie Institution of Washington. Bibcode:1953QB901.W495.....
  6. ↑ Uesugi, Akira; Fukuda, Ichiro (1970), Catalogue of rotational velocities of the stars, Contributions from the Institute of Astrophysics and Kwasan Observatory, University of Kyoto, Bibcode:1970crvs.book.....U
  7. ↑ Південний Хрест // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 353. — ISBN 966-613-263-X.
  8. ↑ а б David Darling. Acrux (Alpha Crucis). Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 6 вересня 2009.
  9. ↑ Perryman, Michael (2010), The Making of History's Greatest Star Map, Heidelberg: Springer-Verlag, doi:10.1007/978-3-642-11602-5
  10. ↑ Shatsky, N.; Tokovinin, A. (2002). The mass ratio distribution of B-type visual binaries in the Sco OB2 association. Astronomy and Astrophysics. Т. 382. с. 92. arXiv:astro-ph/0109456. Bibcode:2002A&A...382...92S. doi:10.1051/0004-6361:20011542.
  11. ↑ Eggleton, Peter; Tokovinin, A. (2008). A catalogue of multiplicity among bright stellar systems. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Т. 389. с. 869. arXiv:0806.2878. Bibcode:2008MNRAS.389..869E. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13596.x.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  12. ↑ Kaler, Jim. ACRUX. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 5 серпня 2012.
  13. ↑ Rizzuto, Aaron; Ireland, Michael; Robertson, J. G. (October 2011), Multidimensional Bayesian membership analysis of the Sco OB2 moving group, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 416 (4): 3108—3117, arXiv:1106.2857, Bibcode:2011MNRAS.416.3108R, doi:10.1111/j.1365-2966.2011.19256.x.{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  14. ↑ Memoirs of the Rev.
  15. ↑ Richard Hinckley Allen, Star Names: Their Lore and Meaning, Dover Books, 1963.
  16. ↑ (кит.) 中國星座神話, written by 陳久金. Published by 台灣書房出版有限公司, 2005, ISBN 978-986-7332-25-7.
  17. ↑ (кит.) 香港太空館 — 研究資源 — 亮星中英對照表 [Архівовано 3 вересня 2010 у Wayback Machine.], Hong Kong Space Museum. Accessed on line November 23, 2010.
  18. ↑ Astronomy of the Brazilian Flag. FOTW Flags Of The World website. Архів оригіналу за 28 червня 2009. Процитовано 17 грудня 2015.
  19. ↑ NASA/JPL/Space Science Institute. Multimedia — Images — Raw Images [Архівовано 25 жовтня 2008 у Wayback Machine.]. Retrieved 2008-10-21
  20. ↑ Cassini «Kodak Moments» — Unmanned Spaceflight.com. Retrieved 2008-10-21

Посилання

[ред. | ред. код]

Координати: Карта зоряного неба 12г 26м 35.89522с, −63° 05′ 56.7343″

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Акрукс&oldid=43833351