Психічні обертони
Психі́чні оберто́ни (нім. Obertone — додаткові тони, що виникають при звучанні основного тону) — проміжні психічні процеси, що є переходом між свідомістю і несвідомою психічною діяльністю[1].
Поняття «психічних обертонів» було введено Вільямом Джемсом. Вчений вважав, що свідомість складається з певних відчуттів та вражень, частина яких є досить якісними, а інша частина — перехідними. Психічні обертони відносились до останніх, разом з іншими невиразними явищами свідомості[2]. Джемс називав психічними обертонами «розуміння…. відношень, які супроводжують у вигляді деталей певний образ». Він наголошував, що коли людина тільки починає розуміти зміст будь-якої фрази, то майже не має чуттєвих образів, і підкреслював важливість цього стану. «Будь-який образ у нашій свідомості занурений в масу „води“, яка його оточує, та завмирає в ній»[3][4]. Джемс вважав, що обертони визначались переживаннями з минулого, які оточували теперішнє[5].
В радянській психології психологічні обертони порівнювались з музичними обертонами, які надають звукові тембр. Подібно до них психологічні обертони визначали особливий тембр психіки[6].
- ↑ ОБЕРТОНЫ ПСИХИЧЕСКИЕ. Толковый словарь психиатрических терминов. 2012 (рос.). Процитовано 13 жовтня 2022.
- ↑ Психология. Иллюстрированный словарь (рос.). ОЛМА Медиа Групп. ISBN 978-5-93878-093-4.
- ↑ Лосев, Алексей (15 травня 2022). На рубеже эпох. Работы 1910-х – начала 1920-х годов (рос.). Litres. ISBN 978-5-457-93151-0.
- ↑ Фаддеев, Тихон (1913). Школьная педагогика (рос.). Тип. Штаба Московскаго военнаго округа.
- ↑ Искусство кино (рос.). Изд. Союза работников кинематографии СССР. 1991.
- ↑ Григорьев, Михаил Степанович (1969). Социалистический реализм в борьбе с модернизмом. Том 2 (рос.).
|
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |