Трохи про все і не тільки

Під час перенесення фоток з одного хостингу на інший найменше хочеться думати про створення нових звітів. Крім того, ніхто не скасовував роботу, на виконання якої теж потрібен час. Але не хочеться робити календарні перерви в блогах. Тому пообіцяв продовжувати публікувати фотозвіти, хоч і з довшим інтервалом. Якби ж ще було що показувати, окрім дегустацій...

Втім, згадав, що є рубрика "Замальовки воєнного часу", яка ілюструє сьогодення. Тож вирішив звернутись до неї. Навіть попри те, що атрибутів війни, на відміну від першого року вторгнення, на щастя, не видно.


1. У четвертій частині замальовок воєнного часу показую, що відбувається у місті та у моєму житті. Зокрема, нове будівництво у центрі Боярки, походи за посилками і встановлення поштоматів, моє пузо, а також прогулянку по чигирям (а куди ж іще ходити?).

Можливо, це не надто цікаво. Але, вже що є... Цікаве і приємне залишилось в минулому.
( Читати більше (+41 фото)... )

Для підтвердження свого діагнозу (маю хронічне захворювання) довелось полежати в обласній лікарні на стаціонарі. Тож цей пост можна вважати логічним продовженням відвідувань поліклінік. Правда, настрій був скептичний. Переживав з приводу побутових умов і безперешкодного доїзду. Але доїхав спокійно. Крім того, був здивований гарним харчуванням, супер функціональними ліжками (як у зарубіжних фільмах), наявністю холодильника, мікрохвильовки, електрочайника і туалету в палаті. Як жартували сусіди по палаті: "Не лікарня, а готель «Хілтон»". Саме тому вирішив трохи познімати і зробити фотозвіт.

Втім, моє перебування на стаціонарі зіпсував відламаний зуб, який не витримав брускет і батончика з арахісом.


1. Палата тіснувата, як для чотирьох ліжок, але затишна. За рівнем комфорту разюче відрізняється від палат, в яких лежав раніше. А спалось так, як не спалось вдома. Навіть не зважаючи на хропіння сусідів.

Моє перебування у київській обласній лікарні тривало лише 5 днів. Але мені є що вам показати.
( Читати більше (+39 фото)... )

Аж не віриться, що добігає до завершення масштабний ремонт зубів, розпочатий ще наприкінці минулої осені. Це дійство настільки знакове, що вирішив написати і на Dreamwidth, хоча тут текстові пости не вітаю.

Ремонт виявився цікавим, тому що за один період часу вирішив взятись аж за 6 зубів. Це багато. Причому з одним зубом провозилися довго (через організаційні питання), а інші зробили швидко. Виявилось, що окрім 2-х зубів, треба лікувати ще 4 (2 задавнені + 2 нововиявлені). Думав, що на це знадобиться багато часу, проте ремонтували швидко: за один, максимум — в два прийоми. Найчастіше — за один раз видаляли нерв і пломбували. А без лікування каналів запломбували аж 2 зуби за один візит! Хоча раніше один прийом витрачався на закладання ліків, а другий — для пломбування каналів, на третій візит — основна пломба. А тепер так швидко!

Звичайно, не завжди це безболісно і комфортно, але переважно ремонт виконувався без болю. Єдина незручність, те, що треба довго сидіти з відкритим ротом, особливо у важкодоступних місцях (я ціную те, що не примушують, але всидіти так важко). Нажаль, в процесі ремонту з трьох зубів видалили нерви (як дізнався на власному досвіді, депульповані канали ще не означають, що зуб не буде боліти). Але на якийсь час зуби ще поживуть. А найбільше тішить, що зберегли два претенденти на видалення. Найімовірніше, це і посприяло бажанню пролікувати всі зуби.

Зараз залишилось пролікувати (точніше, поремонтувати) ще один зуб — складний і важкодоступний. Якщо ставити міст, можливо, ремонт ще затягнеться на місяць (поки підготують вставку, поки обточать під яснами, поки знімуть зліпок, поки виготовлять коронки). Ймовірно, ще доведеться зробити обстеження декількох зубів, які, на мою думку, претенденти на видалення. Однак найбільшу частину робіт вже зробили.

Замислювався над імплантацією, однак за умов воєнного часу не впевнений, що варто розпочинати. Відсутність декількох зубів підряд планую компенсувати коронковим мостом, а що робити з одиночними відсутніми зубами не знаю. В усякому разі, про необхідність встановлення імплантів на даному етапі лікування не кажуть.

Дивуюсь, що захотів зробити санацію (лікування всіх проблемних зубів), а не лише "аварійний ремонт". Можливо, колись таке і було, але, в основному, займався ліквідацією гострого болю або якщо відвалювалась пломба чи обламувався зуб — а цього разу вирішив пролікувати всі зуби, які цього потребують. Правда, стоматологія — дорога медична послуга. Наприклад, один зуб зі складним і тривалим (не з моєї вини) лікуванням обійшовся майже в 9 тисяч гривень.

Не знаю, що мене змусило поремонтувати всі хворі зуби. Напевно, щоб мати можливість насолоджуватись дегустаціями (причина 1) — єдиним доступним зараз задоволенням; чи тому, що при загрозі війської служби ремонт зубів ввижається проблематичним (судячи за пацієнтами у військовій формі, у них немає часу на зуби, а який ремонт у військових частинах і на полігонах — та мабуть хріновий) (причина 2). Ну а може захотів позбутись додаткового джерела роздратування, щоб хоча б зуби не боліли на фоні постійних ракетно-дронових атак (причина 3). А ще є така гіпотеза, що на підсвідомому рівні захотілось зберегти свої зуби подовше (причина 4). Але це на мене зовсім не схоже, враховуючи схильність до інстинкту самознищення (просто за допомогою зубів нашкодити собі майже неможливо):) Хіба шо максималізм або альтер-его взяло гору.

Сподіваюсь, що після такого масштабного ремонту, зуби хоча б рік не потребуватимуть лікування.

Черговий "литдибр". Як би не хотілось, нині живемо в такий час, що постити фоточки небезпечно. Ну, нічого, потерпимо... Зараз взагалі така тема, що багато українських блогерів (зокрема, відеоблогерів, — бо фотоблогерів фактично не лишилось) стали рідше викладати контент. Частина відеоблогерів зовсім перестала знімати відео. А ті, що лишилися, розповідають про російську окупацію.

Що цікаво, призупинили публікації і деякі російські ліберальні (проукраїнські) блогери. Надодачу багато аполітичних російських сайтів не відкриваються. Мабуть, заблочили доступ з українських IP. Не знаю, превентивно, чи були преценденти, однак росіянські сайти недоступні. Жаль, Фотобус серед них... Ні VPN, ні проксі не відкриває. Ну, що ж, мені ще до війни набридло знімати автобуси і маршрутки. Інша річ — цікаво, чи продовжить хтось з українців викладати туди знімки? А в цілому, без кацапських сайтів можна обійтися. Хоча хочеться почитати скиглення русні з приводу цін і дефіциту товарів. Як втішення — деякі сайти, які вважав російськими, закрились. Річ у тім, що вони адмініструвались українцями.

Нд - 13.03.2022
Війна триває вже 18-ту добу. Поспав лише пів ночі.

Протягом дня нічого особливого не робив. Відсипався. Добре, що вдень було тихо.

Пн - 14.03.2022
Чомусь архів зі старого компа переписався не повністю. Може тому, що переписував поспіхом. Тому знову переписав. Архів зі старого компа треба ще впорядковувати. Але зараз не до того.

Як тільки вечір — знову чутно артилерію. Всю ніч тривали бої. Ще й на ніч натрапив на погані геополітичні новини. Так що безсоння було гарантоване. Тож, щоб якось заспокоїтись довелося зайнятись веб-серфінгом. Місячного мобільного трафіку знову не вистачило. Та й особливого задоволення серфінг не приніс.

Вт - 15.03.2022
Під ранок теж гуркотіло, тому не зміг виспатись.

Нагуглив прикольний ремікс на патріотичну військову тематику, про Байрактар. Впевнений, що цей період історії теж буде оспіваний.

На ніч дивилися кулінарні рецепти. Пізніше одну справу приготували.

Ср - 16.03.2022
Ніч була відносно тихою. Хоча спав з перервами.

Сьогодні була комендантська доба. Хтось скаржився з цього приводу, але мені вона не заважала — я й так рідко кудись виходжу.

Здійснив купу онлайн-платежів за комунальні послуги. Через це трапилася невеличка сварка — мама сама запропонувала віддати витрачені гроші, але потім передумала. Далі пішли докори, мовляв, у нас спільний бюджет. Потім намагалася всунути гроші. Я ж тихцем поклав гроші назад. Хіба що замінив порвану купюру на цілу.

Болить коліно, яким гепнувся під час великої сварки. Синець ще не зійшов.

Довго вкладався спати, однак не зміг швидко заснути.

Чт - 17.03.2022
Чомусь кровоточать ясна. Є підозра, що це спровокували величезні карамельні цукерки. А може просто занадто ретельно чищу зуби.

Сходив із батьком по магазинам. Купив солодощі (так, вони шкідливі, але підходять для заїдання стресу). В "АТБ" завозять нові товари, що радує. Правда, при цьому є й порожні полиці. А з батарейками менш пощастило: в наявності була необхідна кількість, але від різних виробників. Що ж, був змушений купити, що є.

Найбільший український інтернет-магазин відновив роботу. Хоча працює з обмеженнями і ціни суттєво зросли. Наприклад, смартфони, у порівннянні з довоєнними цінами, подорожчали на 1000 гривень. З інтернет-магазинами гіпермаркетів справи гірші — ні акцій, ні асортименту.

Пт - 18.03.2022
Вночі було тихо. Проте мучило безсоння.

Кицька спить з мамою, а ось Мурзік більше тижня не приходить.

Прочитав, що ВСУ потрібна фінансова допомога (боєприпаси коштують дорого). Хоч матеріально допоміг, раз не можу допомогти іншим способом.

Триває 23 день російського нападу. Четвертий тиждень війни...

Якщо є про що писати, чому б не написати? Тим паче, поки є про що розповісти. Наприклад, про нинішню осінь. Хоча б з радістю написав би про щось інше. Та оскільки вилазки на заброшки поки що не передбачаються, продовжу тему фотощоденників, розпочатих цього літа.


1. Нинішня осінь була насиченою прогулянками і подіями. В двох словах можна виразити: «незвичайна» і «надзвичайна».

Чому ця осінь незвичайна і надзвичайна? Незвичайна тому, що не було звичної депресії. Просто ніколи було нудьгувати. Та й в плані прогулянок і вилазок осінь 2017го видалася вдалою. В усякому разі, продуктивнішою, ніж цьогорічне літо. А надзвичайна через те, що став свідком масштабної пожежі.

Отож, пропоную подивится на те, якими бувають блискавки (здається, блискавки ще не показував). На осінні поїздки на дачу. На незвичний пам'ятник у столиці і на ремонти на дорогах. А також — про величезну пожежу на заводі.
( Читати далі (+52 фото/8,7МБ)... )

  Думав хоч на перший день нового року відпочину від комп'ютера і інтернету. Однак інших розваг нема. Та й саме свято, попри новогодній настрій і залишки снігу за вікном, не заладилось. Зустріч Нового року пройшла, як і рік тому, несвятково. І так само, як і при зустрічі 2016го, не ставили велику ялинку — обійшлися маленькою штучною і гілочками сосни. А ще захворів.

  До свята довго готувалися, накрили стіл... Однак батьки посварилися напередодні новорічної ночі і застілля відмінили: порозбігалися кожен до своєї кімнати і полягали спати, проспавши початок 2017го. А самому святкувати не хотілося. По-перше, одному пити не солідно. По-друге, розболівся живіт і тому взагалі нічого не хотілося їсти. По-третє, святковий стіл відмінили. В-четверте, захворів (розболілось горло). Та все ж випив динево-вершкового лікеру. Дивна штука, скажу вам! Це треба було додуматись змішати молоко і спирт з ароматизатором дині і небезпечними барвниками! Хоча на смак лікер прикольний.

  Збирався, як і минулого року, піти подивитись на міську ялинку. Та сходивши до парку вдень зрозумів, що нічого особливо цікавого не буде. Ну шо я, мера не бачив? Чи Діда Мороза? Та й феєрверки бабахкали з опівночі до другої години.

  Нажаль, розважальна програма по ТБ також видалася банальною. «Вечірній Квартал», як вони самі над собою жартують: «— А шо лысый сказал? Я не услышала.
— Та пофигу шо он сказал». Місцями смішно. А після опівночі можна було переключитися на «Дизель-шоу». І більше по телевізору у новорічну ніч дивитися нічого.  Навіть мюзиклу не зняли. Зате купа новорічних концертів. На «Інтері» написали: «У зв'язку з участю у зйомках забороненого в Україні артиста, виступ і всю сюжетну лінію героя довелося вирізати з концерту». Не стали очікувати нагоняю.

  Ну, оскільки по тєліку нічого дивитись, то послухав українську дискотеку на радіо, відганяючи від себе думки, що треба якось святкувати цікавіше. От тільки як?

Знаю, что вам не интересно. Однако тут такая жизнь. Мне напоминает на сериал. Всегда что-то происходит. Вроде и рассказывать не хочется, но таить в себе сложно.

ср - 28.10.2015
   Во сне в проджаже видел модельки тракторов по 160 грн. А в одном блистере было аж две модельки — трактор и джип. Не знаю что бы это значило. Обычно машинки редко снятся.

   Занялся уборкой. Капец сколько пыли и ворсинок! Аж жарко стало. Наших волос стало побольше, чем кошачих, но то и дело натыкался на Рыжиковую шерсть. Хотя кота почти два месяца не бывыло дома и самого Рыжика полтора месяца как нет с нами.:( Мама убирала джинсы — так нашлись те самые джинсы с шерстью котэ. Аж маме взгрустнулось.  Ну что ж, с одной стороны это грустно. А с другой даже приятно, что остались напоминания о Рыжике. Правда, что делать с брюками (стирать или не стирать) не решили. И притом шерсть собрать затруднительно.  В общем, пусть пока побудет — мне есть в чём ходить.

  Капец! В который раз убеждаюсь, что меня нужно охранять от самого себя. Вечером неплохо так порезал ладонь. Глубоко. Наверное шрам останется.
Чего-то упустил нож.

   Починаю вести щоденник у зошиті. І справа не лише в тому, що «болтун — знахідка для шпіона». Як кажуть: «Папір стерпить усе». Не про все ж писати у інтернеті. Є речі, про які не дуже хочеться писати. Та й перетворювати бложик у литдибр не хочеться. До того ж, записи з щоденника не дуже коментують. Ну і ще одна причина — надумав писати щоденник кожного дня. А у блозі буду писати лише про головне.
  Але все-таки не витримав. Треба виговоритися. Тому що... Не зміг це тримати в собі.

8. 10.2015 - четвер

  Довелося два рази бігати по магазинам. А на вулиці похолодало — вночі до мінусових температур. Добре, хоч сонячно. Не знав, що взути — шукати зимові кроссівки не став, взув чоботи. Ох і важкувато в них. Вуха від холоду ледь не замерли, але в шапках нікого не бачив. Та воно на сонці ніби й нічого.

9. 10.2015 - п'ятниця.

  Довго не міг заснути. Все думав про кота. Якраз 9-го числа минулого місяця він загубився. Це вже місяць, як утік. Все думав чому він від нас пішов і чому не можемо знайти.
  А ще чомусь болять ноги (мабуть після важких чоботів). Таке відчуття, ніби пройшов 20 км. Хоча весь деь сидів вдома.

  Телік зовсім зламався. Тож віддали на ремонт. Але так і не принесли. Мабуть щось серйозне.

  Не взяли у блог-тур. Ну, мені не звикати. Не такий вже я популярний. Є блогери цікавіші.

  Відправив резюме. Однак не впевнений, що буде толк.

10.10.2015 - субота

  Капєц! Як тільки кудись їхати — виглядаю не дуже. Наче спеціально з'являються прищі і інші проблеми. Однак про все домовлено — відмовлятись не можна. Та й давно нікуди не їздив.

  Поїхав на Парад трамваїв, який проводиться вдруге. Очікував, що буде повторення минулорічної виставки, але деякі трамваї були вперше — Богдан/БКМ-TR843, ЛВС-2009 (71-154М) і... Pesa. Це було несподіванкою. До того ж, «парад» (повернення вагонів у депо) сфоткав у іншому місці, без натовпу людей. Зустрів колег по захопленню, якиїх давно не бачив. З тролейбусних покатушок теж фанати позбігались. Ну а дежавю було, коли фоткав виставку і салони. А також, коли прогулялись до титулу-кессону. Нарешті там з'явились піддони. Тож набрався сміливості і поліз у кессон. Всередині теж знайшлися способи залізти. Відфоткав що хотів. Хоча і вимазався.

  Протягом дня назнімав багато автівок. Пощастило зняти декілька автобусів.

  Під вечір пішли на виставку котів. Нормально пофоткати не вийшло.
  Коли доберуся до фотозвітів не знаю. І настрою нема, і є інші справи.

  Поки прогулювавя Києвом, батьки їздили на дачу. Запитав: «Рижика шукали?» «— Його вже нема...» «— Як це нема?! Ми ж не знайшли його.» Я вважав, що він загуляв з кішкою і заблукав, а насправді...
Виявилось, що він пішов від нас щоб померти:( 9го вересня зник, 14-15го вересня ми приїжджали шукати кота. А 17-го один дачник розказав, що недалеко від нашої дачі, під будкою знайшов кота, схожого на нашого. Мертвого. І поховав біля ставка. Причому знайшов випадково, бо почув запах розкладення. Батьки перепоховали його у нас на дачі 25-го вересня. Кажуть, що труп почав розлагатись (бо пройшло більше 2х тижнів), однак пошкоджень на тілі не знайшли. Скоріш за все помер від старості або хвороб. Бо помітив, що з літа він змінився. Я передчував що щось з ним може трапитись. Але щоб так піти. Наче виглядав здоровим.

  Батьки тримали звістку від мене й брата щоб не розстроювати. Та я все одно нервував. Шкодую, що не побачив його востаннє і не попрощався. Але ж сам не захотів поїхати на дачу (з ночівлею я б не витримав). Хоч не впевнений, що від побаченого стало би легше. Може воно й краще, що запам'ятав його живим. Пробач нас, Рижик!

  Погано, що погана звістка. Але як би це не звучало це все одно краще, ніж невідомість. Що ж, тепер можна заспокоїтись. Ніхто і ніщо не вічно під Луною. Все, що починається, коли-небудь закінчується. Всі там будемо. Се ля ві:(

  Спустя месяц после обрыва кабеля снова пропало электричество. Это карма какая-то у дома нехорошая. Сижу себе, слушаю радио, никого не трогаю. Вдруг свет гаснет. Причём во всём микрорайоне. Стало понятно, что произошло ЧП глобального масштаба. А без тока и не туды, и не сюды. Холодильники не работают. И отопление тоже:( А ведь на дворе настоящая зима!

  На ночь надышали, так не замёрзли. А утром, чтоб не скучать, сходил на прогулку. Электроснабжение пропало в воскресенье вечером (в выходные и ночью ремонт никого не волнует). Восстановили в понедельник только после обеда. Что ж, 17 часов — неплохой результят на Киево-Святошинских электросетей. Это не четыре дня, как в октябре.

-----------------------------

 Давно не ходил к стоматологу, но это не выдержал. Понятно, что всё со временем портиться — а с зубами подавно. Я ещё два года тому понял, что зубику хана, когда между зубами кровоточил. Но не придал этому значения. А за этот год он раскрошился. Я уж не помню, была пломба или нет. На ночь так разболелся, что всю ночь не спал. Решил не ждать флюса и пойти в поликлинику. Как ни странно, очереди к хирургу не было. Все чтоли стали лучше заботиться о зубах? Возле терапевтов - очереди.

 Благодаря отсутствию очереди не успел перенервничать:) С первого раза обезболивание не подействовало. А сам процесс прошёл быстро. Я даже не заметил как вырвали зуб. И главное недорого. Всё равно выпадут. Правда теперь появилось желание доремонтировать требующие ремонта. Но ремонт очень дорогой в наше время — даже государственные медучереждения перешли на хозрасчёт.

  Продолжение лытдыбра. Рука уже без гипса, работа, продолжение учёбы на курсах, как снова чуть не сломал руку:) В общем, не заскучаешь.

2 сентября. Вторник. Заснул где-то после часа ночи. Мобилка разрядилась от звонков и записей. Пришлось на ночь ставить на зарядку. Баланс на счету страшно проверять. По разговорам понял, что в стране хороших новостей нет.
  Сон был короткий. Но на удивление выспался. Даже снились сны. Будто учусь в университете или на встрече. Читали лекции на тему «Стили и тенденции», сравнивали искуство разных времён. А я на уроках был как будто вне темы — не знал что к чему. Снились одногрупницы и какие-то алкаши. Дело в том, что после лекции раздавали конфеты и угощали газировкой, пивом и вермутом. Так мужики возмущались, что им выпивки мало (хотя сам не пил). Что может означать такой сон.

Скорее всего, аналогия с курсами... Сейчас "не догоняю" новый материал. И точно такое же ощущение, как во сне: что-то рассказывают, а я тупо на автомате делаю задания.

  На работу опоздал — долго собирался. Рабочий день (да и сам день) был спокойнее вчерашнего. Время пролетело быстро. Сегодня заказов у менеджера было больше вчерашнего. Поэтому больше слушал, чем работал. Руку потихоньку разрабатываю. Правда, выглядит как до гипсовки. Может так и должно быть?
( Записки из дневника... )