Трохи про все і не тільки

Останні дні грудня — саме час підбивати підсумки року і показати, що цікавого та знакового відбулось за цей період. А відбулось багато чого. В цілому ж, 2025 був доволі складним, нервовим і поганим роком (як в особистому житті, так і у війні). Я б навіть сказав, що він був чимось схожий на 2023 рік. У цьому всьому тішить лише те, що обійшлось без блекаутів, попри посилення атак беспілотників.

У блогерському контексті рік видався дуже важким, адже довелось переносити фотки на новий хостинг. Перенос зайняв 4,5 місяці. Тому спромігся зробити лише 20 фотозвітів (разом із цим).

Зрозуміло, що не було поїздок (на відміну від 2024 року). Однак при цьому вдалося зробити різноплановий і цікавий контент.


1. Основні моменти 2025 року було важко виділити. Тому я вибрав таке: купівля соляної лампи, випадіння коронок, купівля нового смартфона, 10-річчя кицьки Аліси, розтрощення вікна в дверях і котячого кошика, перенесення фоток, деформація кадика.

Також 2025 рік запам'ятається припиненням підтримки Windows 10 і переходом на ноутбук, вдалою покупкою одягу через інтернет, рекордними нальотами беспілотників, вибухом на залізниці. А ще — зимовою погодою у лютому та наприкінці року.
( Читати більше (+58 фото)... )

Хотів провести дегустацію, але погода внесла свої корективи. Надворі настільки похмуро, а світловий день такий короткий, що знімати огляд продуктів проблематично. Крім того, через прохолоду та підвищену вологу, захворів. А в такому стані адекватно оцінювати смак не вийде. Тому це означає, що цього разу буде вельми несподівана тема — автомобільні журнали. Але, сподіваюсь, вам все одно буде цікаво. Ну а дегустації, нажаль, доведеться відкласти.

Ідея зробити такий пост прийшла спонтанно. Річ у тому, що нещодавно шукав інформацію про вітчизняну локалізацію одного автомобіля, тому витягнув підбірку автомобільної преси. На щастя, знайшов те, що шукав (хоч думав, що потрібний журнал був втрачений). А на додачу вирішив дослідити й інші журнали.


1. Автомобільної преси купляв чимало. В доінтернетну епоху це було ледве не єдине джерело інформації. Та й періодики було багато. Плюс — були підбірки радянського "За рулём". Тож є що оглядати. У цьому фотозвіті покажу журнали "За рулём", "Сигнал", "MotorNews", "Тест-драйв", "Автоцентр", "Auto Bild" і "Автомир". В тому числі, запропоную вашій увазі цікаві сторінки автомобільної історії та маловідомі факти, які були надруковані в автомобільних журналах. Правда, може і вартувало би показувати секрети. Однак просвітництво — корисна штука. Особливо тоді, коли вітчизняний автопром є малодослідженою тематикою.

А ще це перший фотозвіт, опублікований з ноутбука.
( Читати більше (+57 фото)... )

Скучили за дегустаціями? Вони повертаються. Правда, це буде останній фотозвіт, опублікований з комп'ютера, тому що Windows 10 перестала підтримуватись і сьогодні минає рівно місяць від останнього оновлення. Але не буду про сумне...

Ну а щодо звіту... Ідея зробити огляд різних різновидів продуктів швидкого приготування прийшла сама по собі. Спочатку я думав, що спробую різні продукти швидкого приготування, яких недостатньо для окремого фотозвіту. Плюс — вдруге пройдусь по деяким, продегустованим раніше, найменуванням. Однак безпосередньо перед зйомками концепція змінилась, оскільки вдалося знайти продукти, які ще не потрапляли на дегустації. Тож повинно бути цікаво і не банально.


1. У цій підбірці зібрав аж 9 різноманітних продуктів: картопляне пюре швидкого приготування "Reeva" зі смаком курки, вермішель швидкого приготування "Розумний вибір" зі смаком курки (гостра), рисова локшина швидкого приготування "Hokkaido Club" зі смаком Том Ям, макарони швидкого приготування "Reeva" зі смаком курки, крем-суп швидкого приготування "Своя Лінія" зі смаком курки з крутонами, суп-харчо рисовий швидкого приготування "Своя Лінія", борщ швидкого приготування з грінками "Еко", кус-кус швидкого приготування "Жменька" з томатами та чилі, а також вівсяна каша з полуницею та вершками "Премія" (яку сфоткав догори дриґом). Я спробував перевірити наскільки смачні страви швидкого приготування та чи можливо ними наїстись. І в результаті вийшов чималенький огляд. Тож, побажаю приємного апетиту і нумо до перегляду!
( Читати більше (+60 фото)... )

Купівля нового смартфона цього року не входила в мої плани. Але у Realme 6 почав відвалюватись дисплей, акумулятор став швидко розряджатись і періодично відбувались фантомні натискання (коли смартфон жив своїм життям). Тож треба було думати про заміну. Хоча я й так відтерміновував покупку, реалмішечка прослужила всього лиш 4 роки і 4 місяці.

Серед претендентів на покупку розглядав Samsung S24FE, новий Samsung S25FE і Realme 14 Pro+. Перші два — субфлагмани, а Realme вважається топовим середньобюджетником. Роздумував довго. Однак Самсунги відсіяв через високу ціну, великий рівень миготиння екрану (ШІМ), неповний комплект (без зарядки, захисної плівки, чохла), довге заряджання, а Realme 14 Pro+ у нас взагалі не завозиться офіційно. А купляти через перекупів з Польщі було дорого (ціна була, як у Самсунгів — 25000 грн.), потрібно було довго чекати, та й поляки — ще ті засранці. А ще Realme офіційно торгують в/на Росії. Тому робити велику честь китайському виробнику не захотів. "То виходить, що й купляти нічого" — подумав я. Аж раптом згадав, що хтось мені радив Моторолу. Поглянув на їхній модельний ряд — і приглянулась Motorola Edge 60 Pro. Це субфлагман. За характеристиками конкурує з Самсунгами S24FE/S25FE. Однак коштує дешевше. Здавалось би, чудовий вибір? Але подивившись огляди дізнався, що цей смартфон не ідеальний в плані фотографування. Тому зацікавився "звичайним" 60. Він так само, як і Pro версія, має 3 камери на 50 мп. Правда, начебто, без 30-кратного зума, зі слабшою батареєю, меншою потужністю зарядки та слабшим процесором. Однак за продуктивністю та характеристиками все одно крутіший за попередній смартфон. Тому купив звичайну версію.


1. Купив Motorola Edge 60 в конфігурації 12GB/256GB (існують ще варіанти 8GB/256GB, 12GB/512GB). І не жалкую. Це гарний середньобюджетний камерофон. Він має процесор Mediatek Dimensity 7300 4нм техпроцесу. Android 15 на борту. Три камери на 50 мп (в тому числі, селфі). Три основні камери: основна, ширококутна, телефото-/макро модуль. Також виявив 30-кратний зум для фото та відео! А ще модний дисплей з закругленими гранями "водоспад" (з усіх сторін). З алюмінієвими рамками. Клас пило- та вологозахисту IP68/IP69. Акумулятор 5500 мАг. Зарядка 68 Вт. AMOLED дисплей 120 Гц. Стереозвук. 3 роки підтримки ОС і 4 роки патчів безпеки. І все це обійшлося приблизно в 16500 грн. (з аксесуарами). Це круто!

Так, нажаль, немає 3,5 мм роз'єму. Зарядку та захисну плівку на дисплей довелось купляти окремо. Плюс — перехідник для дротових навушників. Але все одно, новим смартфоном задоволений. Та й розпаковка з першим знайомством вийшли величезними.
( Читати більше (+59 фото)... )

На початок вересня припала цілком літня погода зі спекою. Та й нині погода не по-осінньому тепла. Тож прохолоджувальні напої все ще актуальні і можна продовжити огляд солодкої газованої води, розпочатий кількома місяцями раніше. Тим паче, у першому фотозвіті я спробував лише частину величезного магазинного асортименту.

Звичайно, це не дуже здорова тема. Однак, смачна. До того ж, це можливість познайомитись з незвичними смаками (а я спеціально підібрав, щоб було чому дивуватись).


1. Цього разу, на другій дегустації солодких безалкогольних газованих напоїв, представлені 12, а не 13 найменувань. Проте і цієї кількості буде достатньо. А ще у ній також фігурують як вітчизняні та закордонні ліцензійні, так і суто закордонні представники. І серед них є й знайомі бренди. Однак, нажаль, один напій виявився негазованим. Втім, попри це, огляд не захотів відкладати, бо докуповувати один напій незручно. Та й дізнався про те, що не всі напої газовані, пізно — під час зйомки. Так що буде, як є: і газовані, і негазований напій.

Отож, у мене на огляді опинились такі солодкі безалкогольні газовані напої (в бляшаних банках): "Живчик" зі смаком яблука та екстрактом лаванди, "Моршинська. Лимонада" зі смаком ягід, "Моршинська. Лимонада" зі смаком тропічних фруктів, "Schweppes" пурпурний тонік, "Dr.Pepper" звичайний, "Dr.Pepper" вишня, "Royal Club" Original cassis (з чорною смородиною), "Royal Club" імбирний ель, "Chupa Chups" зі смаком дині з вершками, "Mentos" (негазований) зі смаком солоного лічі, "BARR" зі смаком жувальної гумки, "Coca-Cola" з кавою. Як бачимо, присутні незвичні смаки. Тож повинно бути цікаво. Тим паче, без приколів не обійшлось.
( Читати більше (+54 фото)... )

Закордонні сухпайки останнім часом значно подорожчали. Вартість добових MRE перевалила за психологічний бар'єр в 2000 грн. Саме за таку ціну взяв американський добовий військовий індивідуальний раціон харчування. І це без доставки, за яку довелося "відвалити" чималу суму.

А ще ви скажете: "Ти ж зарікався не купляти штатівські сухпаї?! Як же принципи?!" Ну, знаєте... Буває, що заради контенту доводиться йти на компроміс із собою. Тим паче, сухпай виявився гарним.


1. На огляді добовий сухпай армії США "First Strike Ration" (меню №7), від фірми Sopacko. Всього існує 9 різновидів. І це, на мою думку, найцікавіше меню (з тих, що були у продажу). Основні страви: яловичий сендвіч та лимонно-перцевий тунець. Хоча страв і продуктів нарахував аж 16 штук (не рахуючи жувальні гумки). При цьому класичних каш, пюре або супів не було. Тому цей MRE також цікавий вмістом.

Калорій малувато: лише 2900 (вага 1,2 кг). Однак дивує сам факт існування американського добового військового сухпаю. Я думав, що у них бувають лише разові набори. Але, в будь якому разі, ця дегустація, як і сухпай, мені сподобались. Заодно, дотримався "чистоти експерименту" — і з'їв, і зняв за один день. І це головне.
( Читати більше (+71 фото)... )

В роки своєї молодості вважав себе пивоманом (хоч, по факту, таким навряд чи був). Тим не менш, серед алкогольних напоїв часто віддавав перевагу саме пиву. Тож вирішив згадати молодість і продегустувати популярний нині та доволі незвичний сорт пива — "бланш". Як не дивно, цей різновид існував і в 2000-2010ті. Ба більше: одне пиво в огляді — саме з тих часів.

Пиво бланш називають по-різному: "blanche" (бланш), "blanc" (бланк), біле. Це бельгійське пшеничне світле пиво з додаванням прянощів (переважно, коріандру та апельсинової цедри). Його почали варити в Бельгії ще в XIV ст. Після чого його забули. Однак наприкінці XX ст. воно було відновлене пивоваром П'єром Селісом. І зараз вважається популярним.


1. В цій дегустації зібрав аж дев'ять найменувань пива Бланш. Серед них як вітчизняні та ліцензійні, так і закордонні зразки: "Чернігівське Біле" (нефільтроване), "Лев Біле пшеничне" (Львівське), "Kronenbourg 1664 Blanc", "Hike Blanche", "Volfas Engelman. Blanc", "Опілля Біле", "Keten Brug blanche", "Grimbergen Blanche", "St. Pierre White-blanche". Цікаво, що деякі з марок ("Kronenbourg 1664", "Keten Brug") знайомі з попередньої дегустації пива.

Випити стільки пива за день нереально (допустима норма споживання: 0,7 - 1 л. на добу). Тому доведеться або залишати, або виливати, бо 4,5 літрами можна набухатись. Але в будь-якому разі дегустація має бути цікавою (хоча заспойлерю: за один день спробувати весь асортимент не вдалось). Тим паче, відтепер оцінки будуть більш деталізованими і складатимуться не тільки з цілих, а й з половинчастих балів.
( Читати більше (+43 фото)... )

Під час перенесення фоток з одного хостингу на інший найменше хочеться думати про створення нових звітів. Крім того, ніхто не скасовував роботу, на виконання якої теж потрібен час. Але не хочеться робити календарні перерви в блогах. Тому пообіцяв продовжувати публікувати фотозвіти, хоч і з довшим інтервалом. Якби ж ще було що показувати, окрім дегустацій...

Втім, згадав, що є рубрика "Замальовки воєнного часу", яка ілюструє сьогодення. Тож вирішив звернутись до неї. Навіть попри те, що атрибутів війни, на відміну від першого року вторгнення, на щастя, не видно.


1. У четвертій частині замальовок воєнного часу показую, що відбувається у місті та у моєму житті. Зокрема, нове будівництво у центрі Боярки, походи за посилками і встановлення поштоматів, моє пузо, а також прогулянку по чигирям (а куди ж іще ходити?).

Можливо, це не надто цікаво. Але, вже що є... Цікаве і приємне залишилось в минулому.
( Читати більше (+41 фото)... )

Четвертий зарубіжний і, за сумісництвом, найдорожчий MRE, який я коли-небудь купляв — це добовий сухпай армії Швеції. Він мені обійшовся аж у 1200 гривень (не враховуючи вартості доставки), що само по собі вище психологічного бар'єру в 1К. Але вибирати було ні з чого. А те, що можна було придбати, коштувало ще дорожче. Тому годі скиглити — треба куштувати. Головне — не казати мамі про ціну (навіть при тому, що замовляв за свої гроші).


1. Сухпай армії Швеції (меню №4) дивує своїм пакуванням — це величезний прозорий зіп-пакет. Для добового, та ще й військового MRE, таке навряд чи є у когось іншого.

Енергетична цінність раціону складає 3600 ккал. Це стандартна денна норма. Вага набору — 1,45 кг. Він складається з трьох основних страв: тропічні мюслі, Чілі кон карне та шведських тюфтельок з вершковою картоплею. Серед смаколиків — цукерки, вівсяне печиво з арахісовою пастою, горіхова паста, тортилья, бананові чіпси, фруктовий батончик, енергетичний батончик, протеїновий батончик, ізотонічні напої (персик, чорна смородина), какао напій, кава. Всього 15 страв. Тож, гадаю, повинно бути цікаво (і пригоди таки не підвели, бо відпала коронка з зуба).
( Читати більше (+71 фото)... )

Не збирався робити три огляди підряд про вермішелі/локшини швидкого приготування, але так склалося, що на момент зйомок в необхідному асортименті були лише швидкозапарювані макаронні вироби. Тому дегустую те, що не потребує додаткових закупів. Тим паче, якщо підійти формально, два попередні фотозвіти були про вермішелі, а сьогодні піде мова про локшини швидкого приготування. Хоча для мене ці два види стоять поруч.

Також варто додати, що цей пост маленько затримався із виходом, оскільки зйомки відкладались через зайнятість по роботі, несприятливу погоду та прокрастинацію, викликану хронічним недосипанням.


1. У цьому огляді представлені п'ять локшин швидкого приготування, від двох торгових марок: локшина швидкого приготування "Своя Лінія" зі смаком курки, локшина швидкого приготування "Своя Лінія" зі смаком яловичини, а також локшина швидкого приготування "Glads WOK" зі смаком мі горенг (у мисці), локшина швидкого приготування "Glads WOK" зі смаком курки теріякі (у мисці) та локшина швидкого приготування "Glads WOK" зі смаком соба (теж у мисці).

Перед дегустацією зазначу, що "Своя Лінія" — це торгова марка мережі магазинів "АТБ" (власне, там і купив). Але сама локшина зроблена у Литві. Ну а "Glads WOK" — це нова серія азіатських локшин з соєвим соусом і особливим способом приготування від вітчизняного виробника. Причому не обійшлось без конфузу, адже замовив їх онлайн, а на момент зйомки можна було купити набагато дешевше, ніж я заплатив:)
( Читати більше (+49 фото)... )